Звисаючи з металевої арки головою вниз, Немез приклала долоню до панелі й зачекала, доки вкрита інеєм металева покришка не відсунеться (здавалося, що це з панелі злазить шкіра). Висунувши щупи — як той, що з мікроволокна, так і оптичний, — вона під'єдналась до модуля інтерфейсу, а вже він з'єднав Немез із самим порталом. Шепіт, що надходив їй просто на слуховий нерв, повідомив, що за нею, як і за тим, що відбувається, спостерігають Три Сектори Свідомості.
За часів Гегемонії, про що знали всі і кожен, існували сотні тисяч, а можливо, і мільйони порталів, створених ТехноКордом, — від найменших, завбільшки з кімнатні двері, до величезних порталів вздовж ріки Тетіс і просто таки гігантських космічних порталів. І кожний помилявся. Існує тільки один портал телепорту. Але він присутній скрізь.
За допомогою інтерфейсу Радамант Немез ставила питання пульсуючому живому теплу справжнього порталу під його камуфляжною личиною з металу, електроніки та ядерних екранів. Упродовж віків люди, котрі користувалися телепортами всередині Мережі — один аналітик підрахував, що в часи розквіту Мережі люди робили понад мільярд переміщень у секунду, — слугували Абсолютам, тим елементам ТехноКорду, метою котрих було створення ще досконаліших Штінтів, Абсолютного Інтелекту, свідомість якого могла вмістити Галактику, а можливо, і Всесвіт. Щоразу, коли якась людина заходила в інфосферу, поєднану між собою через лінії «світло+», синапси цієї людини і її ДНК додавалися до комп'ютерних потужностей нейромережі, яку Корд розкинув Всемережжям. Корду було начхати на примітивний потяг людей до миттєвих переміщень чи подорожей, але Мережа була чудовою наживкою, спокусившись на яку незліченні сотні мільярдів примітивних органічних мізків мимохіть впліталися в тканину загальної свідомості.
Після того як Міні Ґледстон та її приреченим гіперіонським пілігримам вдалося знайти потаємне гніздо ТехноКорду в щілинах часопростору, а його притулок, його мережу серед Усемережжя атакували за допомогою жезлів смерті, зброї, яку ТехноКорд сам і допоміг людям створити, тож після того лінії «світло+», що живилися від джерел за межами знаної мегасфери, а також усі портали, що були частинами одного, всюдисущого порталу, перетворились у купи металолому.
За винятком цього одного. Цим порталом щойно користувалися. Модуль інтерфейсу сказав Немез те, що вона й усі Сектори вже й без того знали: портал активувало Дещо, яке містилось Деінде.
Портал зберіг інформацію про напрям стрибка у своїх магнітних доменах із модульованих нейтрино. Немез прочитала цю інформацію.
Енея із супутниками перемістились на Кум-Ріяд[150]. Тепер Немез треба було обміркувати ще одну дилему. Вона могла піднятись на спусковому апараті на «Рафаїл» та опинитися в системі Кум-Ріяд за лічені хвилини. Але для цього їй довелося би перервати цикл воскресіння де Сойї та його людей, а також вигадати правдоподібне пояснення цьому стрибку. На Кум-Ріяді Пакс запровадив карантин. Офіційно оголошено, що цей світ захопили Вигнанці; насправді ж це один зі світів, що першими потрапили під програму Справедливості та Порядку. Як це вже було і з Хевроном, Пакс та його радники не могли дозволити де Сойї та гвардійцям побачити, що насправді діється на планеті. Немез знала, що ріка Тетіс робить поверхнею Кум-Ріяда хіба кілька кілометрів, протікаючи червоною скельною пустелею у південній півкулі, огинаючи Велику мечеть у Мешгеді[151]. Якщо ж вона зачекає, доки звичайний тридобовий цикл воскресіння буде завершено, це означатиме, що де Сойя з гвардійцями зможуть діяти не раніше трьох стандартних діб, і це дасть Енеї та її супутникам час подолати на плоті коротеньку ділянку Тетіс на планеті. Знову рівняння вимагало, аби Немез покінчила з де Сойєю та рештою людей на борту і сама взялась переслідувати дівчинку. Але вона отримала інструкції, які забороняли так вчинити, хіба що в крайньому разі. Залучення де Сойї до фінальної стадії затримання Навчительки, Енеї Згубної, було закладено у повномасштабні симуляції та прогнози, і нехтувати цим було ризиковано. Немез подумала, що тканина простору-часу схожа на багатофігурний ватиканський гобелен — потягни за нитку, що стирчить із нього, і побачиш, як розпуститься весь килим...
Кілька секунд роздумів, і Немез глибше просунула щуп вглиб модуля інтерфейсу. Тут зберігається вся історія активації порталів, аж до цієї хвилини. Пам'ять про переміщення Енеї та її супутників була швидкоплинною, але Немез побачила минуле, теперішнє і вірогідне майбутнє. У майбутньому Незнане Щось запрограмувало на відкриття порталів ще на двох планетах: на Божегаї, а потім...
Немез глибоко зітхнула й висмикнула щуп, доки повне знання про останню активацію не спалило її. Так ось куди прямує Енея... чи, вірніше, ось куди веде її Щось, торуючи цей шлях. Туди за нею не зможе піти ні Церква з Паксом, ані Три Сектори.
Але час у неї є. Немез може залишити де Сойю та його супутників живими під час стрибка до системи Божегаю. Пояснення вона вже вигадала. Хай на транзит через Кум-Ріяд піде два дні та ще один повний день на Божегай, вона все ще встигає перехопити пліт і зробити це до воскресіння де Сойї. У неї навіть буде година чи дві, аби замести сліди, і коли вони всі, спільно з отцем-капітаном і швейцарськими гвардійцями, спустяться на Божегай, там не виявиться нічого підозрілого. Усе вказуватиме на те, що дівчинка зі своїми друзями побувала на планеті, а тоді відправилась бозна-куди.
Немез витягла щуп, вибралась на поверхню, піднялася на катері на «Рафаїл», де стерла з бортового комп'ютера всі записи про своє пробудження чи користування спусковим апаратом, зробивши натомість фальшивий запис, відтак забралась у ясла трохи поспати. Ще на Пацемі вона відімкнула свої ясла від загальної системи воскресіння і переналаштувала індикатори на імітацію діяльності. Тепер вона спокійно лягла у зумкотливий саркофаг і заплющила очі. Постійні перемикання з одного режиму на інший та використання захисної оболонки втомили її. Вона збиралася відпочити, поки де Сойя та решта не оживуть.
Немез згадала ще про одну подробицю і, всміхнувшись, перевела правицю в фазозмінний режим, відтак приклала сріблясту долоню до улоговинки між грудьми. Шкіра почервоніла й зібралася в подобі хрестоформи. Звісно, вона не тягала на собі цього паразита, але чоловіки на кораблі могли побачити її голою. Не вистачало ще розсекретитись через неуважність до деталей.
«Рафаїл» продовжував намотувати виток за витком навколо сліпучої крижаної Сьомої Дракона, три члени екіпажу лежали у своїх яслах-саркофагах, а вогники та індикатори показували, що вони повільно повертаються до життя. Четверта пасажирка спокійно спала. Снів вона не бачила.
48
Коли ми пливли крізь пустельний світ, мружачи очі від світла сонця класу G2, і рятувалися від спраги, відсьорбуючи воду з прихоплених із собою повітряно-водяних бурдюків, останні два дні на Сьомій Дракона здавались мені сновидінням, яке швидко зникало з пам'яті.
Кучіат зі своїм загоном зупинився за п'ятдесят метрів до поверхні — ми помітили, що повітря в тунелі стає дедалі розрідженіше, — і тут ми зробили остаточні приготування для нашої подальшої подорожі. На наш подив, чітчатуки роздяглися наголо. Ми швидко відвели очі, але все ж помітили, які сильні й мускулисті в них статури — як у жінок, так і в чоловіків, — здавалося, наче звичайні людські тіла, якими вони є за умов нормальної гравітації, стиснули у компактніші. Кучіат і жінка на ім'я Чатчіа підійшли до нас поспостерігати за тим, як роздягаємось і ми, а Чіаку й інші взялись розпаковувати кладь.
Дивлячись, як це роблять чітчатуки, ми й собі взялись перевдягатися, а Кучіат і Чатчіа нам допомагали. Кілька секунд ми стояли абсолютно голі на шкурах примар, тому ніг не обморозили, але холодне повітря обпікало вогнем. Потім ми натягнули на себе якісь безформні, плівчасті хламиди. Пізніше ми дізналися, що вони зроблені з мездри примар. У кожній із них були отвори для голови, рук і ніг, щоправда, трохи завузькі для нас. Хламида так щільно облягла моє тіло, що я сам собі здавався схожим на гарматне ядро, запхане в оболонку від сосиски. А. Беттік мав не кращий вигляд. Я зрозумів, що в чітчатуків це, мабуть, аналог висотного компенсувального костюма, такого собі скафандра, який був не гіршим від тих хитромудрих трико «друга шкіра», що їх надягали для виходу в космос солдати Гегемонії. Ці комбінезони-мембрани дозволяли тілу дихати, забезпечували підігрів та охолодження, а також не давали легеням розірватись у вакуумі, шкірі — луснути, а крові — закипіти. Верхня частина комбінезонів опускалась на чоло, наче каптур, залишаючи відкритими тільки очі, носи та роти.
150
Кум 
com) — столиця провінції Кум в Ірані, священне місто шиїтів; Ер-Ріяд 
) — найбільше місто і столиця Саудівської Аравії. Центр провінції Ер-Ріяд.
151
Мешгед, Мешхед 
) — місто на північному сході Ірану. Центр провінції Хорасан-Резаві. Друге місто в країні за кількістю населення після Тегерана. У місті розташована одна з найбільших святинь шиїтів-імамітів — мавзолей Імама Рези. Упродовж 1736-1796 років місто було столицею династії Афшарідів.