Але Тетіс ніколи не несла своїх вод крізь систему Старої Землі, тому де Сойї доводилось стримувати свою цікавість і вдовольнятися тим, що наступні кілька світів будуть ще ближче до колишньої домівки людства.
На Небесній Брамі їм теж довелося застрягти на вісім днів, але не через внутрішньоцерковні інтриги. Тут на орбіті вартував невеликий гарнізон Пакса, але військові рідко спускалися на цю зруйновану планету. За 274 роки, що минули після Падіння, населення Небесної Брами скоротилося з чотирьохсот мільйонів до десятка божевільних старателів, які блукали острівками намулу між мочарами. Рої Вигнанців винищили тутешній світ ще до того, як Ґледстон наказала зруйнувати портали. Вони знищили захисну сферу, спалили з ланцетників столицю, місто Болотянськ, із його чудовими тінистими бульварами, скинули плазмові бомби на станції генерації атмосфери, що будувалися впродовж сторіч, тож ще до падіння порталів ґрунт на планеті перетворився на засолену пустелю, крізь яку не могло пробитися ніщо живе.
Отже, військові тепер патрулювали планету тільки з орбіти через чутки, що вона багата на корисні копалини, але без потреби на неї не сідали. Де Сойї довелося вимагати від начальника гарнізону, майора Ліма, вислати туди експедицію. Тільки на п'ятий день після переміщення до системи Веґи спусковий катер із вдягнутими в захисні скафандри де Сойєю, Ґреґоріусом, Кі, Реттіґом, лейтенантом Бристолем та десятком паксівських вояків із місцевого гарнізону зробив посадку на більш-менш твердий, вкритий намулом острівець у тому місці, де колись протікала ріка Тетіс. Порталів тут не було.
— Я гадав, що їх неможливо знищити, — зауважив де Сойя. — Їх збудував ТехноКорд, і збудував так, аби ніхто не зміг руйнувати.
— Їх тут немає, — констатував лейтенант Бристоль, наказуючи повертатись на орбіту.
Де Сойя зупинив його. Потрясаючи папським монідиском, він наполіг на проведенні повного обстеження із застосуванням усіх можливих сенсорів і давачів. Портали знайшлися — на відстані шістнадцяти кілометрів, поховані під майже сотнею метрів багнюки.
— Ось і розгадка, — сказав майор Лім де Сойї по променевому каналу. — Можливо, це сталося внаслідок нападу Вигнанців чи пізнішого зсуву багновища. Хай там як, а ріка та портали потонули в болоті. Весь цей світ буквально перетворився на пекло.
— Може, й так, — відповів йому де Сойя, — але я хочу, щоб ці портали відкопали, встановили навколо них тимчасові оболонки з атмосферою, такі, аби той, хто, можливо, пройде крізь них, залишився живим. А ще треба біля кожного порталу виставити постійну варту.
— На якої холери? Ви що, геть сказилися?! — вибухнув майор Лім, але, згадавши про папський монідиск, додав: — Сер.
— Ще ні, — відповів де Сойя, подивившись у камеру вовчим поглядом. — Даю вам на це сімдесят дві години, майоре, або інакше наступні три роки ви проведете безпосередньо на поверхні цієї планети.
Портали відкопали, збудували навколо них куполи й виставили варту. Впоралися за сімдесят годин. Якщо хтось наразі мандрував би рікою Тетіс, він, звісно, не знайшов би тут ріки, лише саму киплячу твань, отруйну атмосферу та військових у бойових обладунках. Останньої ночі на орбіті Небесної Брами де Сойя на колінах молився, щоб Енея не обрала цього шляху. Її кісток не знайшли в мулі та сірці, коли розкопували портали, але паксівський інженер, що керував розкопками, сказав, що тутешній отруйний ґрунт у будь-якому разі вже розчинив би дитячі кістки.
Де Сойя не вірив, що так могло статися. На дев'ятий день він перемістився з системи Небесної Брами, нагадавши майорові Ліму, що вартові мають пильнувати, захисні куполи — працювати, а сам майор у майбутньому має притримувати свого язика, розмовляючи з відвідувачами.
У третій системі, куди перемістив їх «Рафаїл», на них ніхто не чекав, аби воскресити. Корабель-архангел увійшов у систему планет NGC 2629[111] із вантажем мертвих тіл і з маяком, що транслював код флоту Пакса. Відповіді не було. Планет NGC 2629 у системі налічувалося аж вісім, але тільки одна з них, відома під прозаїчним ім'ям NGC 2629-4BIV, була придатна для життя. «Рафаїл» мав у комп'ютері інформацію, згідно з якою Гегемонія і ТехноКорд доклали багато зусиль і грошей, аби продовжити Тетіс до цього світу, можливо, із сибаритських, суто естетичних міркувань. Цієї планети ніколи масштабно не колонізували чи не терраформували, хіба що на початку Гіджри надіслали сюди кілька ембріоносців із РНК. Тож на цій частині круїзу мандрівники, схоже, могли лише насолоджуватись краєвидами та знайомитися з екзотичною фауною.
Не можна сказати, що на цій планеті наразі взагалі не було мешканців — «Рафаїл», перебуваючи на орбіті й чекаючи на автоматичне воскресіння своїх пасажирів, вишукав декого. Примітивні ресурси комп'ютерів «Рафаїла» не йшли в жодне порівняння зі справжніми Штінтами, тому йому вдалося тільки дізнатися, що на планеті перебуває незначна кількість людей — біологів, зоологів, туристів, обслуги колишніх порталів, які залишились тут після Падіння і здичавіли. Розмножувались ці дикуни дуже інтенсивно, проте їхня чисельність у джунглях та в гірських місцевостях не перевищувала кількох тисяч на всю планету. Це пояснювалося тим, що завезені колись на ембріоносцях хижаки були надто охочі до людської плоті.
«Рафаїл» вичерпав усі свої ресурси, намагаючись виконати елементарне завдання: розшукати портали. Інформація про Всемережжя, яку він мав у своєму розпорядженні, тільки вказувала, що портали було розкидано з різними інтервалами на ділянці ріки завдовжки шість тисяч кілометрів у північній півкулі. «Рафаїл» змінив орбіту таким чином, аби перебувати переважно над континентом, який займав практично всю північну півкулю, і розпочав фотографувати та досліджувати радаром усі річкові ресурси. На жаль, на північному континенті було три великі ріки, дві з яких текли на схід, а одна — на захід, «Рафаїл» же не вмів оцінювати ймовірності, щоб визначити пріоритети. Тому він вирішив робити зйомку всіх трьох рік, а це потребувало проаналізувати більше, ніж двадцять тисяч кілометрів.
Коли серця чотирьох чоловіків на третій день їхнього воскресіння знову почали битися, «Рафаїл» відчув щось схоже на силіконове полегшення.
Федеріко де Сойя вислухав звіт комп'ютера, стоячи голяка перед дзеркалом у своїй крихітній каюті, і почуте його не втішило. Якщо чесно, то йому хотілося плакати. Він думав про матір-капітана Стоун, матір-капітана Буле, капітана Хьорна, які зараз перебували на кордоні, на Великій Стіні, а можливо, саме зійшлися в жорстокій битві з Вигнанцями. Де Сойя заздрив їм, адже їхнє завдання було таким зрозумілим і однозначним.
Порадившись із сержантом Ґреґоріусом і двома іншими гвардійцями, де Сойя уважно вивчив отриману інформацію, відразу ж відкинувши ту ріку, що бігла на захід. Вона була надто немальовничою, аби стати ділянкою Тетіс: звивалася переважно дном глибоких каньйонів, далеко від джунглів та боліт, де водилася фауна. Другу ріку він забракував, бо через велику кількість водоспадів і бистрин вона жодним чином не годилася для круїзних суден. Тому отець-капітан узявся за радіолокаційні карти третьої ріки, найдовшої та переважно тихоплинної. На карті відобразилися десятки, а може, й сотні об'єктів, які нагадували арки порталів — скелясті каскади, природні переправи, розсипи валунів, — та людське око потребувало лише кількох годин, аби розібратися, що тут до чого.
На п'ятий день переміщення таки вдалося розшукати портали. Дивно, що вони стояли далеко один від одного, але їхнє рукотворне походження сумнівів не викликало. Де Сойя сам узявся пілотувати спусковий апарат, а капрала Кі залишив на «Рафаїлі» як прикриття — раптом станеться щось непередбачене.
Розгортався сценарій, якого де Сойя боявся найбільше: неможливо було визначити, побувала тут дівчинка чи ні, а якщо навіть і побувала, то на своєму космічному кораблі чи без нього. Відстань між двома недіючими порталами була найбільша з-поміж тих, де їм уже довелося побувати, — майже двісті кілометрів, — і скільки б вони не ширяли над джунглями й уздовж берега, ніщо не вказувало, чи проходив хтось цим шляхом. Запитати не було кого, як і не було кого поставити на варту, позаяк військ Пакса тут також не спостерігалося.
111
насправді NGC 2629 — галактика типу E-So у сузір'ї Велика Ведмедиця. Галактику відкрив англійський астроном та композитор німецького походження Фрідріх Вільгельм Гершель (Friedrich William Herschel; 15.11.738 — 25.11.1822).