Де Сойя не розумів, навіщо свого часу Мережа приєднала цей скельний шмат до круїзного маршруту. Тут і тепер не було ні військових частин, ані відчутної присутності Церкви, якщо не брати до уваги кількох капеланів, котрі жили серед колоністів, які заробляли собі на хліб, працюючи в бокситових та сірчаних штольнях і копальнях. Де Сойї та його людям вдалося вмовити кількох колоністів показати їм місце, де протікала Тетіс.
— Якщо вона пішла цим шляхом, то вже мертва, — констатував Ґреґоріус, оглядаючи гігантські портали над прямою трубою з розкришеного плексигласу та висохле русло. Задував метановий вітер, і свавільні порошини намагалися знайти незахищене місце в скафандрах гвардійців.
— Ні, якщо вона залишалася в кораблі, — сказав де Сойя, незграбно повертаючись у важкому скафандрі, аби кинути погляд на жовто-гірчичне небо. — Колоністи не помітили б, як відлітає корабель... це занадто далеко від колонії.
Сивий чоловік, який супроводжував їх, зігнутий навіть попри потертий та побитий піском скафандр, прохрипів у нього за спиною:
— Фаша прафта, оттче. Ми тутт не туше затифляємось на зірки...
Де Сойя та його команда не були впевнені, чи варто присилати сюди військових, аби ті місяцями та роками чекали на можливе появлення дівчинки.
— Насправді це буде повня дурня, а не вартування, сер, і пуття з того вартування буде стільки ж, як із кулі з гівна, — сказав Ґреґоріус. — Даруйте на слові, отче.
Де Сойя засмучено кивнув. Вони встановили тут останній давач руху: перевірено лише п'ять світів із двохсот, а він уже витратив усі запаси! Його теж засмучувала перспектива надіслати сюди вартових, але він не бачив альтернативи. Тепер до фізичних страждань, спричинених воскресіннями, і геть нікудишніх нервів додались депресія та зневіра. Він почувався старою сліпою кішкою, яка має зловити мишу, але фізично нездатна контролювати двісті мишачих нірок водночас. І знову йому закортіло опинитися на кордоні, аби просто битися собі з Вигнанцями.
Наче прочитавши думки отця-капітана, Ґреґоріус сказав:
— Сер, ви дивилися на той маршрут, що розробив для нас «Рафаїл»?
— Звісно, сержанте. Чому ви питаєте?
— Деякі місця, куди він нас збирається закинути, уже не наші, сер. Особливо ближче до кінця маршруту. Загумінкові світи, сер. Там із давніх-давен аж кишить Вигнанцями.
Де Сойя втомлено кивнув:
— Знаю, сержанте. Я не позначав, де проходять оборонні райони вздовж Великої Стіни чи зона бойових дій, коли наказував комп'ютеру скласти маршрут.
— Тому туди потрапило вісімнадцять світів, якими буде ризиковано прогулюватись, сер, — сказав Ґреґоріус з усмішкою. — Бо там наразі хазяйнують Вигнанці.
Де Сойя знову кивнув, але нічого не відповів.
Натомість капрал Кі неголосно промовив:
— Але якщо ви захочете навідатись туди, сер, ми з радістю складемо вам компанію.
Отець-капітан подивився на обличчя гвардійців. Він надто звик сприймати їхню відданість та їхнє товариство як належне, подумалось йому.
— Дякую, — щиро проказав він. — Ми це вирішимо, коли дійдемо до тієї частини нашого... турне.
— Що при теперішніх темпах може статися через сто стандартних років, — сказав Реттіґ.
— Може статися, що й так, — не став заперечувати де Сойя. — А тепер давайте пристебнемося та й заберемося звідси під три чорти.
І вони перемістились із системи.
Не виходячи за межі Старого Сусідства й мандруючи практично задвірками Старої Землі епохи до Гіджри, вони зробили стрибки до двох світів, що пройшли інтенсивне терраформування. Світи ці виконували складні обертальні па на відстані половини світлового року між зірками Іпсилон Ерідана та Іпсилон Індіанця[113].
Євразійський експеримент Омікрон 2 - Іпсилон 3 був сміливою спробою досягти абсолютного успіху в терраформуванні ворожих людині світів і в формуванні нового політичного простору. Експеримент цей провели ще до Гіджри, за ним стояли переважно неомарксисти, котрі шукали порятунку від своїх політичних супротивників. У часи Гегемонії замість утопій у нових світах будували бази космічних ЗС та автоматичні заправні станції, проте шлях ембріоносців, а потім і спін-зорельотів, що вирушали освоювати найдальші світи, пролягав саме крізь цей район, район Старого Сусідства, що й призвело врешті-решт до успішного терраформування двох похмурих планет, які оберталися навколо двох тьмяних зірок, Іпсилон Ерідана й Іпсилон Індіанця. А потім історична поразка флоту Ґленнона-Гайта саме біля цих двох планет вкрила їх славою та надала їм військового значення. Пакс відбудував залишені бази ЗС Гегемонії й відновив майже занепаді терраформуючі системи.
Ці дві ділянки колишньої Тетіс де Сойя обшукав по-військовому чітко і швидко. Обидва сегменти були посеред розташування збройних сил, тому відразу з'ясувалося, що у дівчинки, а надто у корабля, не було жодного шансу прослизнути тут непоміченими впродовж останніх двох місяців. Де Сойя знав це й раніше, позаяк уже бував у системі Іпсилон, на шляху до Великої Стіни і за неї, але він вирішив побачити тутешні портали на власні очі.
Добре, що вони вирішили зробити зупинку на місцевій військовій базі, бо і Кі, і Реттіґа довелося госпіталізувати. Інженери та священики, що спеціалізувалися на воскресінні, оглянули «Рафаїл» у сухому доці й виявили серйозні збої у функціонуванні автоматичних воскресальних ясел. Ремонт забрав три стандартні дні.
Коли цього разу вони перемістились із системи, плануючи зробити тільки одну зупинку в районі Старого Сусідства перед тим, як навідатись до частин колишнього Всемережжя, колонізованих уже після Гіджри, у них були всі підстави сподіватись, що тепер, застосувавши в разі потреби автоматичну систему воскресіння, вони не потерпатимуть від поганого самопочуття, депресії й емоційної неврівноваженості.
— Куди ви тепер? — запитав отець Дімітріус, спец із воскресіння, який опікувався ними впродовж останніх днів.
Де Сойя, завагавшись на секунду, відповів старому священику. Навряд чи ця інформація була надто секретною.
— На Море Безкрає, — сказав він. — Це планета, вкрита водою, у трьох парсеках у напрямку кордону і в двох світлових роках над площиною...
— А, знаю, знаю, — перебив його старий священик. — Тридцять років тому я мав там місію — навертав тубольських рибалок, вмовляючи їх відмовитись від язичництва та прийняти світло Ісуса Христа, — старий підняв руку, благословляючи де Сойю. — Хоч чого б ви не шукали, отче-капітане, молю Господа нашого, аби на Морі Безкрайому ви це знайшли.
Де Сойя був уже готовий переміститися геть із Моря Безкрайого, коли щаслива випадковість наштовхнула його на слід.
Це сталося на шістдесят третій день розшуків і на другий день після їхнього воскресіння на орбітальній станції, на початку дня, який мав стати останнім днем їхнього перебування на цій планеті.
Балакучий юний лейтенант на ймення Берін Алан Спраул, котрого призначили зв'язковим між де Сойєю та командуванням флоту Сімдесятої Змієносця, обожнював екскурси в історію, відтак вивалював на де Сойю та його супутників більше інформації, ніж вони потребували. Але він чудово керував топтером, а де Сойя не заперечував проти того, щоб бути пасажиром, а не пілотом у цьому незнайомому світі-океані. Він трохи розслабився, поки Спраул вів топтер на південь, до рибальських угідь, залишивши позаду розкидане на великій площі плавуче місто Сент-Терез.
— А чому тут портали так далеко один від одного? — запитав де Сойя.
— О, — стрепенувся лейтенант, — це ціла історія...
Де Сойя зустрівся поглядом зі своїм сержантом.
Ґреґоріус не всміхався майже ніколи, хіба що у передчутті близької бойової сутички. Але де Сойя навчився розрізняти міміку велетня, і в цьому випадку у звичайної людини вона б означала невтримний регіт.
— ...тому Гегемонія вирішила збудувати тут ще й портали — такі, як на Тетіс ...і це на додачу до орбітальних порталів і купи приватних пристроїв для телепортації, які й без того були понатикані де тільки можна... Взагалі, дурна вигадка, ви не вважаєте, сер? Прокласти частину ріки серед океану! Щоправда, вони хотіли зробити це у припливно-відпливній зоні, тоді б воно мало певний сенс, бо саме там можна побачити левіафанів, різних химерних латимерій[114]... якщо туристи хочуть, звісно, таке побачити... але проблема полягала втому... до речі, проблема досить очевидна...
113
Іпсилон Ерідана — одна із зірок сузір'я Ерідан, за своїми характеристиками близька до характеристик Сонця. Підтверджена наявність планетної системи навколо цієї зірки (Іпсилон Ерідана b та Іпсилон Ерідана с); Іпсилон Індіанця (ε Індіанця, ε Ind) — зоряна система приблизно у 12 світлових роках від Землі в сузір'ї Індіанця, що складається із зорі головної послідовності спектрального класу К, ε Індіанця, і двох коричневих карликів, ε Індіанця Ва та ε Індіанця ВЬ, на широкій орбіті навколо головної компоненти.
114
латимерія (Latimeria) — рід целакантів родини Латимерієві (Latimeriidae), єдиний сучасний вид Кистеперих риб. На даний час відомо два види латимерій — Latimeria chalumnae, мешкає біля східного та південного узбережжя Африки, та Latimeria menadoensis, мешкає біля острова Сулавесі в Індонезії.