Де Сойя подивився вбік, де капрал Кі клював носом, пригрівшись на сонечку, що припікало кабіну крізь блістер.
— ...очевидно, що тут нема нічого незмінного... нічого, на чому можна було б збудувати щось таке величезне, як портали... ви побачите їх за хвилину, сер, вони й насправді немалі... Ні, звісно, тут є коралові рифи... атоли, сер... але вони не прив'язані до чогось... вони плавають... Є ще плавучі острови, із жовтих водоростей... але вони такі... ну, ти ступаєш на них ногою, вона провалюється, і... ви розумієте, сер... Он, по правому борту, сер... це і є жовті водорості. Тут, на півдні, їх не так багато. Але що зробили ті стародавні інженери? Вони закріпили портали — як ото ми закріплюємо наші платформи та міста ось уже п'ятсот років, сер. На воду спустили основи для порталів, важезні й величезні... двісті сажнів[115], не менше, а до них причепили здоровезні якорі... такі, знаєте, з лапами... А тут дно океану має свої нюанси... до нього десять тисяч сажнів, не менше... і це там мешкають пращури тих тваринок, що їх можна побачити ближче до поверхні... того ж левіафана з вогняною пащею, сер... і ті пращури таки величенькі... кілометри завдовжки, сер...
— Лейтенанте, — не витримав де Сойя, — як це пояснює те, чому портали розміщені так далеко один від одного? — він і сам ледь не засинав під високе, майже ультразвукове гудіння комашиних крил топтера. Кі хропів, а Реттіґ задер ноги догори й заплющив очі. Вони летіли вже довго.
Спраул радо всміхнувся.
— Я вже підходжу до цього, сер! Бачте, наші міста й платформи ми закріплюємо так, щоб вони далеко не відпливали... навіть у сезони Великих припливів... грузила, двадцятикілометрові якірні ланцюги, щоб сягати скельного ґрунту, сер... Але ці портали... треба сказати, у нас, на Морі Безкрайому, велика підводна вулканічна активність, сер. Там, унизу, геть інша екологія, повірте. Деякі з отих трубчастих черв'яків можуть побороти навіть рибомонстрів... правда, сер... Ага, так оті старі інженери, ще з часів Усемережжя, закріпили портали таким чином, щоб у разі, якщо вулкани прокинуться, ці портали просто... мігрували... не можу підшукати кращого слова, сер.
— Отже, — уточнив де Сойя, — відстані між порталами, що стояли на Тетіс, збільшилися внаслідок вулканічної активності?
— Точно, сер, — відповів Спраул із широчезною усмішкою, вочевидь, тішачись із тямовитості офіцера флоту й водночас дивуючись їй. — А ось і один з них, сер! — тріумфально вигукнув він й спрямував топтер униз по спіралі.
Машина зависла в кількох метрах над старовинною аркою. Ще двадцятьма метрами нижче фіолетове море пінилося, розбиваючись об іржавий постамент порталу.
Де Сойя почухав щоку. Ніхто з них уже не міг скинути з себе втому. Може, якби в них між воскресінням і смертю було б хоч на кілька днів більше...
— Давайте подивимося ще на інший портал, — сказав він.
— Так, сер!
Двісті кілометрів, що відділяли їх від другої арки, топтер пролетів на висоті лише кілька метрів над поверхнею води. Цього разу де Сойя задрімав і собі. Він прокинувся, коли лейтенант легенько підштовхнув його ліктем. На тлі фіолетового моря вимальовувався другий портал, кидаючи довгу тінь у променях низького післяполудневого сонця.
— Чудово, — сказав де Сойя. — Радіолокаційні обстеження продовжуються?
— Так, сер, — відповів пілот. — Радіус пошуку збільшили, але поки що жодних знахідок, крім кількох левіафанів, ще здоровіших за звичайні. Ось побачите, рибалки сюди хмарою посунуть.
— Я дивлюсь, що це тут головна галузь промисловості, — прогуркотів Ґреґоріус із відкидного сидіння за спиною пілота.
— Так і є, сержанте, — відізвався Спраул, витягуючи шию, аби подивитись на велетня через плече.
Тепер, коли збір ламінарії дещо впав, риболовля залишилась головною статтею надходження грошей з інших світів.
Де Сойя показав на платформу, що виднілася в кількох кілометрах від порталу.
— А це ще одна рибальська та заправна платформа?
Отець-капітан згайнував цілісінький день у місцевому штабі Пакса, читаючи рапорти з розкиданих по всій планеті малих застав, таких, як оця. І в жодному з них не зустрічалося, щоб хтось бачив корабель або дівчинку. Тільки за цей рейс вони проминули не менше десятка таких платформ.
— Так, сер, — відказав Спраул. — Покружляти тут трохи чи ви вже побачили все, що треба?
Де Сойя подивився на портал, арка якого здіймалася тепер високо над ними, бо топтер висів лише в кількох метрах від поверхні води, і промовив:
— Повертаємось, лейтенанте. Сьогодні на вечерю нас запросив єпископ Меландріано.
Брови Спраула піднялись догори, назустріч коротенькому йоржику над чолом.
— Слухаюсь, сер, — відповів він, спрямовуючи топтер угору й виходячи на останнє коло перед тим, як взяти курс на північ.
— Схоже, цю платформу нещодавно ремонтували, — зауважив де Сойя, нахилившись праворуч, аби краще бачити крізь ілюмінатор.
— Точно, сер, — підтвердив лейтенант. — Один мій приятель щойно повернувся з цієї платформи... насправді її називають Станція триста двадцять шість у припливно-відпливній течії, сер ...і розповідав про це. Кілька припливів тому один браконьєр намагався її підірвати.
— Саботаж? — припустив де Сойя, дивлячись на вже подаленілу платформу.
— Партизани, — пояснив лейтенант. — Доки сюди не прибув Пакс, місцеві браконьєри робили тут, що хотіли. Тому нам доводиться тримати загін на кожній платформі і патрулювати всю територію на кораблях, а надто в розпал рибальського сезону. А рибальські судна нам доводиться збирати докупи й охороняти, щоб на них не напали браконьєри. Бачите оті прив'язані судна, сер? Зараз їм час виходити на риболовлю, а кораблі Пакса будуть їх супроводжувати. Левіафан із вогняною пащею підіймається, коли місяці стоять так, як зараз... он, дивіться! Один просто під нами... За відсутності місяців легальні рибальські судна вмикають великі прожектори... виманюють рибомонстрів із глибин... Але й браконьєри чинять так само, сер.
Де Сойя подивився на безмежну океанську просторінь, що тяглась аж до північного виднокраю.
— А тут не надто багато місць, де могли б заховатися повстанці, — зауважив він.
— Ні, сер, — сказав лейтенант. — Тобто так, сер. Вони маскують свої човни під острови жовтих водоростей, а ще у них є батискафи, підводні човни й навіть підводна драга, закамуфльована під левіафана, хоч вірте, хоч не вірте, сер.
— А ця платформа була пошкоджена під час нападу браконьєра? — запитав де Сойя.
Він підтримував розмову, аби не заснути. Монотонне дзижчання крил топтера могло приспати хоч кого.
— Саме так, сер, — відповів лейтенант Спраул. — Приблизно вісім Великих припливів тому. Дивно, що браконьєр був один... зазвичай вони нападають групами. Він підірвав кілька екранольотів і топтерів... їхня звична тактика... хоча частіше вони виводять із ладу човни.
— Послухайте, лейтенанте, — промовив де Сойя, — ви кажете, це було вісім Великих припливів тому. Тепер скажіть, коли це було в стандартному часі.
Спраул пожував губами.
— Ой, сер, перепрошую, сер. Я виріс тут, ось чому... вісім Великих припливів — це приблизно два місяці тому, сер.
— Того браконьєра затримали?
— Можна сказати, так, сер, — відповів Спраул, знову життєрадісно всміхаючись. — Там була ціла історія, сер... — лейтенант глянув на отця-капітана, гадаючи, продовжувати йому чи ні. — Якщо у двох словах, сер, то цього браконьєра спочатку затримали, потім він підірвав свої бомби і спробував втекти, а тоді його підстрелили і вбили охоронці.
Де Сойя кивнув і заплющив очі. Вчора він продивився понад сотню таких повідомлень про «інциденти з браконьєрами», що сталися впродовж двох останніх місяців. Висаджувати в повітря платформи та вбивати браконьєрів, схоже, було другим за популярністю заняттям на Морі Безкрайому. Після рибальства.