Выбрать главу
41] Перший тут перед всіма у натовпі люду численнім 42] Лаокоон, розпалившись, збігає з високого замку 43] Й здалека кличе: «Нещасні, яке безголів’я велике 44] В вас, громадяни? Ви вірите, може, що ворог від’їхав? 45] Може, в данайців без зради дари? Чи Улліс вам не знаний? 46] Таж в деревищі або заховались підступні ахейці, 47] Замкнені в ньому, або ця споруда на нашу твердиню 48] Зроблена, щоб заглядала в доми і зверху на місто 49] Впала, чи інший тут підступ; ох, тевкри, не вірте коневі. 50] Як там не буде: данайців боюсь і з дарами прибулих».
51] Так він промовив і в розмаху сильнім свій спис величезний 52] В бік, у закруглене скріпами черево тої потвори 53] Він заганяє. Той вбивсь, тремтячи, аж утроба здригнулась, 54] Гуркіт і стогін луною відбились в порожній коморі. 55] От коли б так присудили боги й не змилив би наш розум 56] Та розтрощити залізом аргейську криївку вказав нам, 57] Троя й ти, замку високий Пріама, донині стояли б.
58] З поля тим часом ведуть юнака пастухи дарданійські 59] З криком гучним, щоб віддати цареві; у нього на спині 60] Зв’язані руки; незнаний, він стрічним віддавсь добровільно, 61] Щоб цього лиха накоїть і Трою ахейцям відкрити; 62] Був це бадьорий юнак і готов на одно і на друге: 63] Виконать задум підступний чи з певною смертю зустрітись. 64] Молодь троянська, в бажанні побачить його, звідусюди 65] Навперегін набігає й на глум його хоче узяти.
66] Тож заприміть це лукавство данайців і з того, що вдіяв 67] З них тут один, — ти усіх їх пізнай. 68] Бо як збентежено перед очима він став безборонний 69] І навкруги по фрігійській громаді повів своїм зором, 70] Мовив: «О горе, яка ще земля і моря які можуть 71] Взяти до себе мене? Що нещасному ще зостається? 72] Бо й у данайців ніде мені місця нема, і дарданці 73] Ворогом мають мене і крові жадають моєї». 74] Плач цей зм’ягчив нам серця, й ми обурення наше до нього 75] Стримали. Розповісти велимо, із якого він роду, 76] Що нам приніс і на чім покладає він, бранець, надію. 77] Той охолонув від страху та врешті почав говорити:
78] «Все, що скажу тобі, царю, це буде одна лише правда; 79] Не заперечу того, що я сам з арголійського роду. 80] Перше, що я визнаю: якщо доля Сінона нещасним 81] Може зробить, то нікчемним зробити й брехливим не зможе. 82] Може, колись випадково чував ти ім’я Паламеда, 83] З роду Белідів, про славу його голосну, може, чув ти. 84] Через ганебний донос пеласгійці його покарали[34] 85] Смертю, невинно, за гадану зраду, бо завжди противник 86] Був він війні цій; тепер за покійником гірко ридають. 87] Батько віддав мене вбогий йому за товариша зброї 88] Ще в моїй юності ранній; він був мені й родич до того. 89] Поки він міцно держався при владі й на радах владарських 90] Значення мав його голос, було і ім’я моє знане, 91] Й шана була мені. А як звела його геть з цього світу 92] Злоба й ненависть Улісса — всі знають, про що говорю я — 93] Горем прибитий, життя коротав я у чорному смутку 94] Й серцем обурювавсь завжди за гибель невинного друга. 95] І не мовчав, нерозумний, але, коли доля дозволить 96] В рідний мій Аргос звитяжцем вернутись, поклявсь урочисто 97] Месником стати, й ненависть тяжку цим стягнув я на себе. 98] Звідси почав я котитися в прірву: з хвилини тієї 99] Обвинуваченням хитрий Улісс переслідував завжди, 100] Сіяв в народі непевні про мене чутки і свідомо 101] Зачіпки ждав, не спочив він, аж поки Калхант нагодився. — 102] Нащо немилі нам спогади ті викликати даремно? 103] Гаятись нащо, як ви кладете в один ряд всіх ахейців? 104] Досить того, що ви чули; карайте якмога скоріше: 105] Так ітакієць хотів би, і щедро заплатять Атріди».
106] Тут ми бажанням усі загорілись розвідать докладно, 107] Що то за злочин, нам невідомий, готують пеласги. 108] Він же, обман затаївши, із страхом і далі провадить: 109] Мали данайці не раз вже покинути Трою, тікати 110] І відступити, втомившись війною, що довго тривала. 111] Ох, щоб були це вчинили! Та часто морські буревії 112] Їм замикали дорогу і вітер лякав їх південний. 113] От коли кінь із балок кленових стояв вже готовий, 114] Враз тоді хмари густі зашуміли по цілому небу. 115] Серед безладдя шлемо Евріпіла спитати оракул 116] Феба; він слово сумне приніс нам із храму святого: 117] «Кров’ю і дівчини смертю[35] вітри ви вблагали, данайці, 118] Як узбереж Іліону взялися дістатись уперше, 119] То й повороту належить вам кров’ю шукать і віддати 120] В жертву життя арголійське». Народ як почув це віщання, — 121] Серцем стенувся увесь і дрож перейняв усі кості — 122] Доля кого з них обрала, кого Аполлон зажадав з них. 123] З шумом великим тоді ітакієць[36] Калхаса-пророка 124] Тягне в середину натовпу й силує людям відкрити, 125] Що означає богів віщування. Мене не один вже 126] Попереджав про злий підступ митця-лиходія[37], майбутнє 127] Мовчки моє прочував. І два п’ятидення зрікався 128] Він кого-небудь назвать і на смерть його цим передати. 129] Ледве з бідою його спонукав ітакієць великим 130] Ґвалтом, що вимовив слово й мене на жертовник призначив. 131] Всі, як один, притакнули й погодились легко на тому, 132] Щоб нещасливець один поплатився за лихо, якого 133] Кожний боявся для себе. Проклятий той день наближався, 134] Підготовлялись обряди, мука готувалась солона[38], 135] Квітли на скронях стрічки. Та я втік, признаюся, від смерті, 136] Пута порвав і в багнистому озері ніч пересидів 137] Між комишами, аж поки, вітрила напнувши, відплинуть. 138] В мене нема вже надії побачить стару батьківщину 139] й двоє коханих дітей, ані батька, якого люблю я; 140] Може, і їх покарають за втечу мою, щоб помститись, — 141] І надолужать провину мою їх нещасною смертю. 142] Тож на богів я благаю тебе, на небесних, що правду 143] Знають, на вірність, як ще між людьми непорушена є десь: 144] Змилуйсь над лихом великим моїм і людину помилуй, 145] Ту, що тягар оцих злигоднів мусить терпіти безвинно».
вернуться

34

Улісс звинуватив Паламеда в зраді, знайшовши у нього сфальшований лист троянського царя Пріама і гроші, що закопав у його наметі сам Улісс. Греки вбили Паламеда (див. рядок 90).

вернуться

35

…дівчини смертю… — При вирушенні в Трою греків затримала буря в Авліді; щоб мати благополучне плавання, за провіщанням оракула, вони принесли в жертву дочку ваРя Агамемнона-Іфігенію (за міфом, Артеміда замінила Іфігенію ланню і взяла дівчину в Тавріду)-.

вернуться

36

Ітакієць-Одіссей, правитель острова Ітаки.

вернуться

37

Митець-лиходій — той же Одіссей-Улісс.

вернуться

38

мука готувалась солона… — Стародавні греки і римляни посипали голови жертовних тварин перед тим, як зарізати, мукою, грубо меленою і змішаною з сіллю, та прикрашували їх стрічками.