244] Скликав Анхіса нащадок за звичаєм всіх на зібрання
245] Й голосно всім об’явити окличнику каже негайно,
246] Що перемога Клоанту належить, і лавром зеленим
247] Скроні вінчає його, і по три воли суднам в дарунок
248] Каже роздати, й вина, і срібла шле талант їм великий.
249] Дав і вождям ще окремі почесні дарунки. Звитяжцю
250] Золотом ткану хламиду, що широко пурпур з Меліби
251] Звивами вколо оточує, в два ряди шитий меандром[144].
252] Вишитий царський був син[145] там на їді лісистій, швидких він
253] Оленів ратищем гонить завзято і стомлює бігом;
254] Дихає важко; його тут Юпітерів той зброєносець[146]
255] В загнуті кігті схопив, із високої викравши Іди.
256] Руки здіймають старі пастухи до зірок надаремно,
257] Злющі собаки валують на вітер. А той, що завзято
258] Другого місця добився, одержав кольчугу, як сітка
259] Сплетену із золотого потрійного дроту майстерно.
260] Сам з Демолея її він стягнув, у бою його вбивши
261] Над Сімоентом швидким, під високими мурами Трої;
262] Дав, щоб була за прикрасу герою в час миру, а в битві
263] За охорону. Два слуги, Фегей і Сагар, ледве-ледве
264] Зброю несли цю велику на плечах; а в цій же кольчузі
265] Гнав Демолей у втечі троянців, що в полі розбіглись.
266] Третій дарунок — дві мідні купелі, до цього дві срібні
267] Чари, у формі човнів, на них різьблені сцени майстерно.
268] Так обдаровані, горді багатствами, йшли, увінчавши
269] Бантами з пурпуру скроні у той час, як ледве діставшись,
270] Втративши весла, із боку одного пошкоджене дуже,
271] Сміхом побите безславний Сергест суденце провадив.
272] Як то буває, коли на дорозі під колесо раптом
273] Вуж попаде, і воно переїде його там надвоє;
274] Чи коли сильним ударом розтрощить його подорожній
275] Й ледве живого на камені кине; і він надаремно,
276] Щоб утекти, у звивини довгі закручує тіло.
277] Частка одна його гнівна, і очі іскряться вогнями,
278] Дуже сичить, піднімаючи шию; а друга частина,
279] Окалічіла від ран, його тягне донизу, хоча він
280] Звоями в’ється і сам в своє тіло вгризається. Так ось,
281] Втративши весла, судно волочилось. Однак він вітрила
282] Зараз підняв і заїхав у пристань у повнім розгоні.
283] Радий Еней, що судно урятоване й друзі вернулись,
284] Дав він Сергесту в дарунок рабиню Фолою із Кріту,
285] Вмілу в ремеслах Мінерви[147], що мала близняток при грудях.
286] Після змагання Еней благородний на поле подався,
287] Вкрите травою. Узгір’я, порослі лісами, довкола
288] Поле усе обступили, в долині ж майдан був для ігор.
289] Саме туди і подався герой, і з ним тисячі люду,
290] й сів на трибуні у самій середині. Всіх він закликав,
291] Хто б захотів позмагатись у бігу прудкому; призначив
292] Він нагороди усім і серця їх запалював ними.
293] Тевкри й сіканці зійшлись звідусіль сюди, разом змішавшись,
294] Ніс з Евріалом[148] з’явилися перші.
295] Свіжою юністю той Евріал визначався вродливий,
296] Ніс же — до хлопця палкою любов’ю; із ними син царський
297] Славного роду Пріама Діор; був Патрон тут і Салій,
298] З них акарнанець один, аркадієць з Тегеї був другий.
299] Далі йшли два юнаки трінакрійські, Гелім із Панопом,
300] Звичні в лісах проживати; це друзі старого Ацеста.
301] Далі багато таких, що слава їх темна покрила.
вернуться
144