545] Поки наш батько Еней іще не скінчив ті змагання,
546] Кличе до себе учителя й друга малого Іула,
547] Сина Епіта, і шепче таке йому вірному в вухо:
548] «Йди до Асканія, може, він має вже відділ хлоп’ячий
549] Напоготові й розподіл на вправи для вершників; зараз
550] Хай же виводить на конях загони[152], на дідову славу.
551] Це перекажеш», — промовив. А людям, які вже навколо
552] Їх юрмились, каже покинути зовсім арену й лишити
553] Поле відкритим. Хлоп’ята над’їхали й перед батьками
554] Гордо пишаються всі, сидячи на загнузданих конях.
555] Молодь троянська й сікульська вся з дива гукнула, уздрівши
556] Їхній похід. Мав вінець на підстрижених кучерях кожен,
557] Як-бо їм звичай велить; деренові мав кожен два списи,
558] Сталлю заковані: в декого ще й сагайдак був на плечах;
559] Вився на шиї ланцюг золотий і звисав аж на груди.
560] Вершників троє загонів і троє вожатих на конях,
561] Хлопців дві шістки за кожним вождем виступає, в окремих
562] Відділах, сяють вони всі так само, як сяють вожді їх.
563] Перщу колону юнацтва в захопленні щирім вів юний
564] Імені діда наслідник — Пріам, твоя парость, Політе;
565] Він італійців помножить; під ним — фракійський двомастий
566] Кінь, білі цятки на ньому та й бабки передні у нього
567] Білі, і високо горде несе він чоло своє біле.
568] Другий — це Атій, від нього рід Атіїв став у латинян;
569] Атій, хлопчина малий, був хлопчині Іулові любий.
570] Найкрасивіший на вигляд Іул із них їхав позаду.
571] Їхав сідонським конем, що на спомин достойна Дідона
572] Подарувала йому і на доказ своєї любові.
573] Інше юнацтво на конях все їде, що дав у дарунок
574] Батько Ацест.
575] Оплесків громом вітають дарданці несмілих, і радо
576] Їх оглядають, і в них пізнають вони образ їх предків.
577] А як, радіючи, стрілись очима вони із своїми
578] Й кіньми об’їхали їх, син Епіта їм голосом дужим
579] Гасло подав іздаля, ще й бичем на підтвердження ляснув.
580] От всі роз їхались рівно і ряд бойовий розв’язали,
581] Всі три колони пішли своїм шляхом; та знову на гасло
582] Всі завернули з дороги і кинулись в наступ жорстокий.
583] Далі по-іншому вже розступились і знов завертають;
584] Стануть навпроти і колом оточують ряд супротивний,
585] То розгортають картину правдивого збройного бою,
586] То утікають і спини свої підставляють під стріли,
587] То повертають для бою списи, то в замиренні знову
588] Їдуть рядами. Колись-то, як кажуть, на Кріті гористім
589] Був лабіринт, де між темними стінами стежка губилась.
590] Тисяча різних доріг там було, на яких невловимий
591] Бравсь незворотний обман і знаки провідні подорожнім
592] Нищив; і хлопці троянські в бігу тому так, не інакше,
593] Слід свій заплутують, в іграх наслідують битву й утечу,
594] Наче дельфіни, які на карпафських або на лівійських
595] Водних просторах[153] гуляють і з хвилями ігри заводять.
596] Звичай такого походу й такого змагання Асканій
597] Перший увів в Альба-Лонгу, коли її муром обводив,
598] І святкувати давніх латинців навчив, як і сам він
599] Відсвяткував колись хлопцем і з ним уся молодь троянська.
600] Передали своїм дітям той звичай альбанці, а звідси
601] Рим всемогутній узяв і зберіг оцей батьківський звичай.
602] Троя — він зветься, а хлопці, що грають, — троянське юнацтво.
603] Цим закінчилися ігри, відбуті в честь батька святого.
вернуться
152
вернуться
153