827] Тут до батька Енея у розум його неспокійний
828] Радість ласкава на зміну прийшла, й він наказує спішно
829] Щогли підняти усі й натягнути на реях вітрила.
830] Разом за линви хапаються всі і то зліва, то справа
831] Всі паруси розгортають, то реї повернуть високі,
832] То їх одвернуть; і флот весь попутні вітри підганяють.
833] Перед всіма Палінур веде свій загін густолюдний,
834] А за наказом услід свої судна керують вже інші.
835] А на небесній дорозі середини вже досягала
836] Ніч росяниста; й при веслах, на лавах твердих розіклавшись,
837] М’язи свої моряки розпрямляли у милім спочинку, —
838] Сон легковійний з-між зір у просторах ефіру ізлинув,
839] Темінь повітря розсунув, і тіні розвіяв, і прямо
840] Йде, Палінуре, до тебе, й дрімоту сумну навіває
841] На безневинного. Високо бог, на Форбанта подібний,
842] Сів при кормі і таку починає з стерничим розмову:
843] «Гей, Палінуре, сину Іасів, несе саме море
844] Флот наш, і рівно вітрець повіває, пора відпочити.
845] Голову тут прихили, відірви на хвилину від праці
846] Втомлені очі; а я вже тебе заступлю в твоїм ділі».
847] А Палінур, ледве очі підвівши, таке йому мовить:
848] «Кажеш, забути мені, чого варті погідне обличчя
849] Моря і тихії хвилі? Чи можна цій вірить потворі?
850] Як же довірю Енея (що ж інше?) змінливій погоді
851] й небу, що стільки разів вже мене обмануло, погідне?»
852] Так промовляє, й на ручку стерна налягає, й на волос
853] Не попускає, припавши й очима у зорі уп’явшись.
854] Бог же ударив його по обличчю гіллям, що спливало
855] Свіжою Лети росою[169] і чарами Стіксу просякло,
856] І проти волі йому обважнілі склепляє повіки.
857] Ледве дрімота неждана позбавила пружності тіло,
858] Сон вже на нього наліг і, частину корми відірвавши,
859] Разом з кермом у хвилі пливучі ним сторчголов кинув.
860] Кликав він друзів на поміч даремно. А Сон, відлетівши,
861] Наче маленька пташина, на небо полинув. Хоч все те
862] Сталось, та флот своїм шляхом безпечно прорізує море
863] І під опікою батька Нептуна без страху прямує.
864] Вже підпливав він, під скелі Сирен[170] підходячи близько,
865] Грізні колись, бо білілись кістьми незліченними вбитих
866] (Здалека глухо шуміли вони, биті хвилями завжди).
867] Дивиться батько, що плине судно без керманича хистко,
868] й сам серед пітьми нічної повів корабель він по хвилях.
869] Гіоко ридав він, у серці зворушений долею друга:
870] Ох як же міг ти повірити небу погідному и морю!
871] Будеш ти голий лежать, Палінуре, в пісках невідомих[171]».
Прибувши до Італії, Еней висаджується біля міста Кум і в храмі Аполлона зустрічається з жрицею Сівіллою, яка віщує його долю. Він просить Сівіллу зробити так, щоб він побачився в підземному царстві з тінню свого батька Анхіса. Сівілла показує йому, як туди дістатися. Еней ховає Мізена і здобуває вказане Сівіллою «золоте гілля». По принесенні жертви Прозерпіні Еней із Сівіллою спускається в підземне царство. Тіні померлих біля ріки Ахеронту, через яку перевозить Енея Харон. Зустріч з Цербером. Царство судді Міноса, різні види тіней.’В Елісії, країні вічного блаженства, Анхіс викладає синові своє вчення про очищення і переселення душ і показує йому нащадків-славетних римлян, починаючи з Ромула, засновника Рима, і кінчаючи Марцеллом, племінником і зятем Августа. Еней повертається на землю.
1] Так він крізь сльози промовив і, флоту пустивши повіддя,
2] До узбережжя евбейського, врешті, до Кум допливає.
3] Судна носами до моря звернулись, і міцно зубами
4] їх якорі прикріпляли, а до узбережжя пристали
5] Круглі корми. На берег Гесперії юні загони
6] Спритно зіскакують. Сім’я вогненне одні добувають,
7] Сховане в жилах камінних, ті — дерево тягнуть із лісу, —
8] Звірів криївки густі, а ті — воду знаходять джерельну.
9] А благочесний Еней до вершин, де владарить над нами
10] Бог Аполлон, іде далі в велику печеру, в таємне
11] Лігво страшної Сівілли, великого духа якої
12] Й серце делійський віщун наповняє натхненням, майбутнє
13] Їй відкриває. В гай Трівії, в дім золотий вони входять.
вернуться
…гіллям, що спливало… Лети росою… — Перед оселею Сна тече джерело Лети, ріки забуття.
вернуться
Скелі Сирен — три скелясті острови біля південно-західного берега Кампанії.
вернуться
Будеш ти голий лежать… в пісках невідомих. — Труп Палінура буде прибитий хвилями до берега.