212] Так він промовив, а Іліоней йому в відповідь каже:
213] «Царю, уславлений Фавнів потомку, ні чорнії бурі
214] Нас не пригнали на хвилях, не змусили в вашу країну
215] Вийти; ні зорі, ані узбережжя ці не обманули:
216] Власним бажанням, з охотою в серці прийшли ми в це місто,
217] Вигнані із найславнішого царства, яке коли-небудь
218] Бачило сонце, йдучи із найдальшого краю Олімпу.
219] Родові тому почин дав Юпітер, і молодь дарданська
220] Зве його дідом своїм; із того найвищого роду
221] Й цар наш троянський Еней, що прислав до твоїх нас порогів.
222] Буря, яка із суворих зірвавшись Мікен[248], прошуміла
223] Понад полями ідайськими, й як два світи — європейський
224] І азіатський, приведені долею, в спорі зустрілись, —
225] Чули про те навіть ті, що, далекії землі обнявши,
226] Їх океан відділяє, і навіть всі ті, що широкий
227] Пояс палючого сонця[249] від інших країв чотирьох їх
228] Відгородив посередині. Стільки того вже потопу
229] Ми у безмежному морі проїхали! Просим малого
230] Рідним пенатам притулку і тихого берега моря,
231] Просим води і повітря, що всім це дається. Державі
232] Не принесем ми ганьби, й не мала буде вам з того слава,
233] Не пропаде за добро вам подяка; в авзонців не буде
234] Жалю від того, що Трою до лона свого пригорнули.
235] Клятву на долю Енея даю й на правицю могутню,
236] Чи хто у вірності знає її, чи у збройнім змаганні;
237] Нас вже просило багато племен і народів з’єднатись
238] З ними. Тож нас, що приходимо з віттями миру й з благанням,
239] Не легковаж, бо воля богів нам казала шукати
240] Вашого краю і вас, адже звідси Дардан наш походить.
241] Він-бо нас кличе сюди, й Аполлон премогутнім наказом
242] Нас завертає до Тібру тірренського й течій священних
243] Річки Нуміка. Еней, окрім цього, дає в подарунок
244] Давнього рештки багатства, з пожежі врятовані в Трої.
245] Злотом цим батько Анхіс жертовні творив узливання;
246] Це ось був одяг Пріама тоді, як збирав він народ свій
247] І по закону судив; і жезл, і свята ця тіара,
248] Й шати — це праця жінок іліонських».
249] Вражений Іліонея словами, Латин задивився
250] В землю і, голову низько схиливши, сидів непорушний,
251] Тільки очима поводив. Не так гаптування багряні
252] Серце ворушать чи берло Пріама, як думкою важить
253] Він на одруження доньки й весілля, бо душу тривожить
254] Фавна старого віщання: чи це саме зять той, якого
255] Доля судила, з чужої країни? його вона кличе,
256] Щоб царювати тут спільно, від нього в майбутньому піде
257] Славне хоробрістю в війнах потомство, яке завоює
258] Силою світ весь. Нарешті, він радісно мовив: «Богове
259] Хай пособляють цим нашим починам та провістям їхнім.
260] Дасться, троянче, тобі, чого хочеш, дари я приймаю.
261] Ані в Латиновім царстві врожаю багатого поля
262] Вам не забракне, ні статків троянських. А щодо Енея,
263] То як до нас його тягне так дуже, як хоче дружити
264] І називатись союзником нашим, то сам нехай прийде,
265] Перед лицем свого друга тут стати нехай не боїться.
266] Буде це в мене порукою дружби — стиснути правицю
267] Царську; а ви, з свого боку, мої передайте умови:
268] Є в мене донька, що вийти їй заміж у нашім народі
269] Не дозволяють оракули віщі та чуда небесні,
270] Бачені часто, але провіщають, що з краю чужого
271] Зять завітає, — таке от судилося краю латинців, —
272] Кровним спорідненням наше ім’я до зірок піднесе він.
273] Доля на зятя мого його кличе, мені так здається,
274] І, якщо правду нам розум говорить, цього я бажаю».
275] Каже так батько і коні найкращі з усіх вибирає
276] (Разом три сотні блискучих стояло при яслах високих).
277] Зараз велів привести бистроногих і тевкрам роздати,
278] Вкритих попонами, шитими пурпуром; з грудей звисали
279] Тороки з золота; в золото вбрані, зубами червоне
280] Золото гризли. А повіз, в два коні запряжений, дав він
281] В дар для Енея, що сам не з’явився; небесного роду
282] Коні[250] були ті, із ніздрів їх полум’я било, від тих ще
283] Пражеребців, що їх помісь лукава Кіркея плекала,
284] Нишком підвівши кобилу, як батько не бачив. З дарами
285] Цими і з добрим завітом Латина вернулись енейці
286] Гордо на конях баских і мир привезли із собою.
вернуться
250