440] Був у середині, в місті тім, гай із розкішною тінню.
441] В ньому пунійці, по морю бурхливому гнані, найперше
442] Те відкопали знамення, яке несмертельна Юнона
443] Їм показала, — швидкого коня голова пишногрива[24]
444] Віщим знаменням була. Бо народ той колись, у майбутнім,
445] Так і у війнах мав бути найпершим, як спритним в житті був
446] Довгі віки. На цім місці величний сідонська Дідона
447] Храм будувала Юноні, багатий дарами і повен
448] Ласки богині. Були в ньому мідні і сходи, й пороги;
449] Сволоки міддю трималися, й міддю бряжчали завіси.
450] Вперше у цьому гаю він побачив нове, що зм’ягчило
451] Жах його серця, уперше відважився мати надію,
452] Долі щербатій своїй тут уперше почав довіряти.
453] Поки він пильно усе оглядав у тім храмі величнім,
454] Ждавши царицю, і полку місті його дивувала
455] [25]Велич мистецької праці, угледіти встиг, як бої всі
456] Трої зображено, бачив війну, про яку уже слава
457] В світі лунала, Пріама пізнав він і поруч — Атрідів,
458] Вздрів і Ахілла, обом їм ворожого. Став і заплакав:
459] «Є на землі ще десь місце, Ахате, чи є десь країна,
460] Де ще не чули б про нашу недолю? Чи бачиш, Пріам ось.
461] Слава і тут також має свою, їй належну заслугу;
462] Вміють тут плакать над горем, бідою журитись людською.
463] Геть увесь страх, бо ця слава і нам іще стане в пригоді».
464] Так промовляє й безплідні малюнки ті оком голубить,
465] Тяжко зітхає й сльозами рясними вмиває обличчя.
466] Бачить тут, як у боях колись там, під Пергамом, бувало;
467] Там он, бач, греки тікають, а молодь троянська жене їх;
468] Там — своїм повозом гонить фрігійців Ахілл шоломистий.
469] Ось недалеко і Резові шатра під білим брезентом
470] Він розпізнав і заплакав. Ті шатра жахливо спустошив
471] Крові жадливий Тідід, проникши до них, коли першим
472] Сном всі заснули; ввів коней вогнистих він в табір раніше,
473] Ніж напились вони з Ксанту й скубнули троянської паші.
474] В другому місці було, як Троїл утікає, як кинув
475] Зброю, сердешний хлопчина, — боєць, що Ахіллові рівний!
476] Коні тікать почали, а він навзнаки на порожнім
477] Повозі й віжки тримає. На шию опало волосся
478] Й пил замітає, і землю скородить оберненим списом.
479] А одночасно троянські жінки йдуть до храму Паллади,
480] Їм неприхильної, й одіж несуть; в них розплетені коси,
481] Сум на обличчях, покора, й долонями б’ють себе в груди;
482] Та відвернулась богиня і очі спустила додолу.
483] Гектора тричі довкола ілійського муру волочить,
484] Тіло бездушне Ахілл продає там, на золото важить.
485] Тут вже риданням гірким заридав він із самого серця,
486] Зброю побачивши всю, і повіз, і другове тіло.
487] Бачить Пріама, як руки беззбройні в благанні ламає.
488] Між старшиною ахейців себе він пізнав після того,
489] Й сходи бійців, і чорного Мемнона військо. А далі
490] Пентесілея приводить ряди амазонок; мов місяць
491] Їхні щити; вона в шалі, завзяттям між тисяч палає,
492] Золототканою груди відкриті вона підв’язала
493] Пов’яззю, — діва, а битись готова з мужами нарівні.
494] Все це здавалось Енею дарданському подиву гідним,
495] Аж занімів він, у місце одно свої втупивши очі.
496] Входить до храму цариця краси неземної Дідона:
497] Першою йде, супроводжена почтом великим юнацтва.
498] Наче уздовж узбережжя Евроту або на верхів’ях
499] Кінту Діана виводить танки, а за нею юрбою
500] Линуть відціль і відтіль ореади, вона ж через плечі
501] Свій сагайдак перекине, йдучи, і поставою юних
502] Всіх перевищить богинь, аж Латоні безмовною млостю
503] Серце вмліває. Так виглядала й Дідона, так само
504] Весело серед юрби виступала, — над царством майбутнім
505] Працю сама доглядала. Сіла у храмі[26] потому,
506] Коло дверей, на високім престолі, опершись, довкола ж
507] Варта у зброї. Судила, закони давала, ділила
508] Нарівно праці тягар або жереб веліла тягнути.
вернуться
24
вернуться
25
і далі. За допомогою опису картин у карфагенському храмі, які зображають сцени Троянської війни, Вергілій пов’язує «Іліаду» і «Енеїду». Опис творів образотворчого мистецтва модним був в александрійській поезії.
вернуться
26