632] Граються двоє хлоп’ят і ссуть свою матір безстрашно.633] Шию свою ізігнувши дугою, вона тих хлоп’яток634] Лиже по черзі і так їх тільця язиком виправляє.635] [304]Біля цієї картини він Рим зобразив і додав ще,636] Як сабінянок умкнули із місць глядачів на великих637] Іграх у цирку, з законом незгідно, й війна розгорілась638] Наново між Ромулідами й Тацієм, вже постарілим,639] Що на чолі був у курів суворих. Царі після бою640] При олтареві Юпітера збройні стоять і тримають641] Чаші в руках та єднаються в спілку, свиню заколовши.642] [305]Біля цієї картини квадриги швидкі у розгоні643] Метта надвоє роздерли (ой, треба було, мій альбанцю,644] Слова додержать), там Тулл, шматуючи зрадника тіло,645] В лісі розкидав його, аж кров’ю шипшини стікали.646] [306]Далі було, як звелів він Порсену Тарквінія знову647] Після вигнання прийняти і як він військом великим648] Місто обліг, а потомки Енея на меч поривались,649] Щоб боронити свободу. А він, невдоволений з того,650] Ніби грозить, що Коклес та наважився міст зруйнувати,651] Й Клелія, пута порвавши, посміла ріку переплинуть.652] [307]Зверху Манлій стояв, оборонець тарпейського замку,653] й храм заслоняв, і нерушно тримав Капітолій високий;654] Свіжою стріхою їжилась Ромула царська домівка.655] Срібний гусак літав там у сінях золотосяйних656] І сповіщав, що галли надходять, що вже на порозі.657] Через гущавину, в темінь сповиті, з’явилися галли658] І оточили твердиню — їм темрява ночі сприяла.659] Кучері в них золоті, і одіж їх золотом сяє,660] Світло-смугасті військові плащі, а шиї в них білі,661] Мов молоко, в золотому окіллі; вимахує кожен662] Парою списів альпійських, а в довгих щитах вони захист663] [308]Мають собі. Він вирізьбив там і громаду салійську664] В танці святому, і голих луперків; у них гостроверхі665] З вовни шапки, і щити зобразив, що із неба упали.666] Чисті матрони везуть через місто у повозах зручних667] [309]Святощі їхні. А далі іще показав він виразно668] Тартара царство, також глибоченний передсінок Діта669] Й кари за злочини; теж, Катіліно, й тебе, як на грізній670] Скелі висиш і тремтиш ти від фурій. Окремо — побожні,671] З ними й Катон, що закони складає. Між всім цим широке672] Граюче море із золота, й пінились сивії хвилі,673] Й сріблом довкола дельфіни блищали, міцними хвостами674] Глибоко хвилю горнули і піну шумну розсікали.675] [310]Мідний флот було видно всередині, — битва актійська:676] Берег Левкади, усіяний весь вояками, а хвилі677] Золотом сяють. Сам Август Цезар веде італійців,678] З ним і сенат, і народ, і пенати, й великі богове.679] Він на кормі височенній стоїть, а обабіч з обличчя680] Радісна ясність палає і батьківська зірка над тім’ям[311].681] Далі за ним — Агріппа величний веде своє військо,682] Вітром попутним боги йому з неба сприяють. На ньому683] Славна відзнака воєнна— з носів корабельних корона[312]684] Скроні йому осявала. А далі — озброєні різно685] Варварські сили Антоній веде. Народів Аврори[313]686] Й берега він переможець червоного[314]. Тягне з собою687] Сходу він сили, й Єгипет, і Бактру далеку; при ньому688] Жінка з Єгипту[315], нечестя для нього. Всі разом рушають689] В бій, аж запінилось море, вдаряють-бо підняті весла,690] Ростри тризубі прорізують плесо, — ідуть у відкрите691] Море. Гадав би хто, може, що тут надпливають Кіклади,692] Зрушені морем, чи з горами гори зіткнулись високі;693] З суден, важких наче вежі, воїни так натискають694] Збройними масами, з рук запалене кидають клоччя,695] Мечуть летюче залізо списів, — і багриться від крові696] Поле нептунське[316]. Всередині військо цариця скликає697] Батьківським систром[317]; не бачить гадюк вона двох[318] за собою.698] Всякі потвори богів різнорідних, між ними Анубіс699] Песиголовий, рушають у бій на Нептуна й Венеру,700] Проти Мінерви. В середині битви цієї сам Маворс,701] В зброї залізній, лютує. А Діри зловісні з ефіру702] Линуть, і втішна Незгода надходить у шаті роздертій,703] Зараз за нею з кривавим бичем виступає Беллона.704] Зверху, з актійської скелі, на це Аполлон[319] споглядає705] І натягає свій лук. Злякались тієї погрози706] Індія й цілий Єгипет, Аравія вся і Сабеї707] І починають тікати. Видно було, як цариця708] Кличе вітри, паруси наставляє під подув і линви709] Їм попускає невпинно. Її там у цій різанині710] Бог вогняний[320] зобразив від прийдешньої смерті блідою;711] Япіг попутний і хвилі несуть її в море, а далі —712] Ніл, засмутившись, могутній, своє розгортає одіння713] Й всіх розбитих до свого зеленого лона скликає.714] [321]Цезар у римськії мури в’їжджає в потрійнім тріумфі715] Й вічним богам італійським безсмертні складає обіти —716] Тричі по сто[322] у столиці поставити храмів величних.717] З ігрищ веселих та оплесків вулиці всі аж лунають;718] В храмах кругом вівтарі і хор матерів, а навколо719] При вівтарях жертовні воли усю землю покрили.720] [323]Він на порозі сидить білосніжнім осяйного Феба721] І від народів дари порядкує й на пишних колонах722] Вішає. Йдуть ті народи впокорені, в шерегах довгих.723] Мова їх, звичаї, зброя, їх одяг — які розмаїті!724] Мульцібер тут зобразив номадів і карів, лелегів,725] Афрів отих розперезаних, ще й стрілозбройних гелонів.726] Далі Євфрат[324] вже котив свої хвилі спокійні; ще далі —727] Люди з меж крайніх — морини; і Рейн двоєрогий[325], і даги728] Непогамовні, і річка Аракс, для мостів небезпечна.729] Матері дару, Вулкана щиту, він дивується дуже,730] Образам радий ясним, хоча тих подій і не знає[326],731] І піднімає на плечі цю славу і долю нащадків.
Друга картина — викрадення сабінянок і війна, що виникла з цього приводу між Ромулом і Тітом Тацієм.
Після заснування міста римляни, в яких не було жінок, запросили на свято сусідів-сабінян. Під час видовища вони силоміць захопили сабінянок. Тоді обурені сабіняни пішли на Рим війною, але викрадені жінки втрутилися в бій і припинили війну. Потім дві держави — римська і сабінська — злилися в одну.
Третя картина — страта Метта Фуфетія, сабінського полководця. Римський цар Тулл Гостілій наказав прив’язати його за ноги й за руки до коней, які, пущені в протилежні боки, розірвали тіло нещасного.
Четверта картина — облога Рима етруським царем Порсеною в кінці VI ст. до н. є. Горацій Коклес, прикриваючи відступ, відбивав етрусків від дерев я-ного мосту доти, доки міст не був зламаний. Коклес кинувся в Тібр і переплив його. Клелія, що була заложницею Порсени, втекла з полону, перепливши ріку.
…батьківська зірка над тім’ям. — Октавіан носив шолом з зіркою, що мала нагадувати комету, яка з’явилася після смерті Юлія Цезаря і в яку нібито перейшла душа диктатора.
…з носів корабельних корона… — Агріппа за морську перемогу над Секстом Помпеєм одержав високу нагороду — вінок, прикрашений золотим зображенням носів кораблів.