47] Турн же помчався вперед, обганяючи лави неспішні,
48] Й вершників двадцять із ним прибули аж до самого міста.
49] Кінь-бо фракійський[328] під ним виграє, весь у яблуках білих,
50] На золотому шоломі багряний красується гребінь.
51] «Хлопці, — гукнув він, — хто перший зі мною на ворога гряне?
52] Ось вам!» — і списа свого, розмахнувшись, метнув[329] у повітря:
53] Знак це — до бою! — і гордо влетів він на поле. Цей заклик
54] Всі підхопили і з окликом грізним за ним подалися.
55] Дивно їм те, що збентежились тевкри і в поле не вийшли,
56] Зброю об зброю не вдарять з мужами, а табір боронять.
57] Занепокоєний, їздить довкола конем і шукає
58] Турн, чи не знайдеться доступ до міста якийсь непомітний.
59] Так, як під повну вівчарню десь крадеться вовк серед бурі
60] Й серед дощу під кошарою виє у північ глибоку, —
61] Під матерями мекечуть ягнята, а він, кровожерний,
62] Гнівом лютує на них, недосяжних, — дратує шалений
63] Голод його, бо горлянка без крові давно пересохла, —
64] Так от у люті й рутул[330] запалав, як побачив ті мури
65] Й табір, аж біль його кості твердії почав припікати.
66] Як доступитись — не знає і як йому схованих тевкрів
67] Вибити з-поза валів і в поле погнати відкрите.
68] Спершу на флот нападає, що з боку під табором крився,
69] Греблями був загороджений всюди й притоками річки.
70] Зве товариство своє розшаліле вогонь підкладати,
71] Й сам із жагою запалену сосну у руки хапає.
72] Миттю всі кинулись разом (їх наглить і Турна присутність),
73] Всі юнаки смолоскипами димними вмить запаслися.
74] Вогнища геть розхапали; тріщить головня смоляниста,
75] Іскрами й попелом сипле Вулкан аж до самого неба.
76] Музи, скажіть, хто з богів відвернув ту від тевкрів пожежу
77] Грізну, від їх кораблів хто великий вогонь той відкинув?
78] Давня то все давнина, та лунатиме слава ця вічно.
79] Ще як на їді фрігійській Еней готував собі судна
80] Й ладивсь на море глибоке пуститись, то, кажуть, богиня,
81] Берекінтійська мати, Юпітера цими словами
82] Стала просити: «Мій сину, подай же, чого я благаю,
83] Мати твоя дорога, бо ти нині володар Олімпу.
84] Бір був сосновий у мене, від довгих років мені любий,
85] Ліс на верхів’ях гори, де приносили жертви для мене;
86] Чорні там сосни росли і стовбурів повно кленових.
87] Радо я їх віддала юнакові дарданському[331], флоту
88] Він-бо не мав. А тепер, неспокійну, мене огортає
89] Страх і тривога. Звільни ж ти мене від тривоги цієї,
90] Силу подай материнським благанням, щоб так учинилось:
91] Хай не здолають цих суден ні пройдений шлях, ані бурі,
92] Хай помагає їм те, що вони в наших горах зростали».
93] Їй відповів на це син, обертаючий зорі у небі:
94] «Мати, куди закликаєш ти долю, чого для них просиш?
95] Як же то можуть ті судна, що смертна рука змайструвала,
96] Долю безсмертну здобуть? Чи напевно Енеєві вдасться
97] Шлях цей непевний проїхать? Чи бог який має небесний
98] Владу таку? Та нехай: коли сповнять вони те, що треба,
99] Й в гаванях стануть авзонських, з усіх я, що хвилі уникнуть
100] І завезуть дарданців вождя[332] на поля лаврентійські,
101] Смертну подобу візьму і звелю на безкраїх просторах
102] Бути богинями моря, як Дото, Нереєва донька,
103] Чи Галатея, що піняве море грудьми розсікають».
104] Мовив і свідками хвилі закликав стігійського брата[333],
105] Й чорної берег безодні, й смолу, що у ній закипає,
106] І від кивка голови його навіть Олімп затрусився.
вернуться
328
Кінь