503] Та вже у віддалі сурми зловісні заграли дзвінкою
504] Міддю; за сурмами оклик піднявсь бойовий, аж луною
505] В небі відбився. То вольски напали у бігу й злучили
506] Разом щити всі в одну черепаху[346], і — ну ж засипати
507] Рів і вали розривать. Одні підступають, де можна,
508] Й хочуть на мур по драбинах піднятись, де ряд оборонців
509] Трохи порідшав, де просвіти видно в залозі. А тевкри,
510] Градом списів усілякого роду сипнувши, дрючками
511] Сильними їх відкидають, бо довга війна їх навчила,
512] Як відбиватись з-за мурів. Котили й важкі вони скелі,
513] Щоб розривати прикриті щитами ряди; хоч під сильним
514] Захистом тих черепах можна видержать все, але годі —
515] Сил не стає. Бо де більша громада у наступ рушає,
516] Там уже тевкри велике каміння підкотять і мечуть,
517] Широко стелять рутулів і їхні ряди бойовії
518] Ломлять. Не можуть відважні рутули вже довше насліпо
519] Бій той продовжувать, пробують стрілами сміло зганяти
520] Ворога з мурів.
521] В іншому місці Мезенцій, на вигляд — страшний, смолоскипом
522] Він потрясає етруським та димом, і полум’ям сипле.
523] Коней об’їзник, Нептунів потомок, Мессап прориває
524] Вал і кричить, щоб драбини давали на мур видиратись.
525] Вас, Калліопо, благаю, натхнення пошліть оспівати,
526] Що заподіяв мечем своїм і урн та якого погрому
527] Тут він накоїв, кого із героїв послав він до Орка:
528] Разом зі мною велику ви книгу війни розгорніте, —
529] Бо й пам’ятаєте все ви, богині, й нагадувать владні.
530] Високо башта здіймалася вгору, мости на ній зверху[347],
531] В вигіднім місці; й тому-то громадою бились за неї
532] Всі італійці, і сил вони, й способів всіх докладали,
533] Щоб її знищить. Троянці ж від себе крізь вікна у стінах,
534] Оборонялись, густо стріляли й каміння метали.
535] Сміливо Турн запустив смолоскип, і стіну обгорнуло
536] Полум’я, й, вітром роздмухане, далі по дошках побігло,
537] І, надпаливши одвірки, на них розгорілося дуже.
538] Заметушилась залога і марно шукала рятунку
539] З того нещастя. Як стовпились всі і назад подалися
540] В той бік, куди ще вогонь не дійшов, то раптом вся башта
541] Під тягарем завалилась, аж небо усе затріщало.
542] Всі, напівмертві уже, полетіли на землю, а зверху
543] Башти тягар придавив. Зброя власна всіх наскрізь прошила,
544] Балки тверді розчавили їм груди. Один лиш Геленор
545] Вирвавсь та Лікос. Із них молоденький Геленор, якого
546] Мати рабиня Лікімнія в тайні на світ породила
547] Владарю Лідії й збройного згодом послала під Трою
548] Всупереч батьківській волі, — був з голим мечем він, безславний,
549] З легким щитом без прикрас. Отож як довкола побачив
550] Тисячі воїнів Турна у лавах і лави латинців, —
551] Наче той звір, що стрільцями оточений густо, вже чує
552] Смерть неминучу, і в шалі летить на наставлену зброю,
553] Й понад ловецькі списи височенним рятується скоком, —
554] Так і юнак оцей, смерті у вічі заглянувши, кинувсь
555] Між ворогів у середину, де найгустіш було зброї.
556] Лікос, далеко сильніший в ногах, утікати наміривсь
557] І поміж збройних ворожих рядів підбігає до муру.
558] Ось до вершка вже підлізе і вхопить за дружнії руки.
559] Та доганя його Турн, і списом загрожує гострим,
560] І переможно кричить: «Невже ти гадав, божевільний,
561] З рук наших вирватись легко?» — і з муру його уже тягне
562] Й так, як він висів, з великим уламком стіни одриває.
563] В пазурі гнуті Юпітерів так зброєносець[348] вхопивши
564] Зайця чи лебедя білого, вгору летить з ним, чи Марсів
565] Викраде вовк[349] із стайні ягнятко, і мекає довго
566] Мати за ним. Крик і гомін навколо. Рови засипають
567] Валом, а інші дахи закидають вогнем смолоскипів.
568] Іліоней величезним уламком скали убиває
569] Ззаду Луцетія, що підпалить уже браму збирався;
570] Ематіона — Лігер убив, Корінея — Азілас;
571] Добре той з пращі ціляв, а цей непомітно із лука
572] Стрілами здалека бив. Кайней убиває Ортіга,
573] Турн — переможця Кайнея, ще й Ітіса, й Клонія вбив він,
574] І Діоксіппа, й Промола, й Сагара, вбив також Іданта,
575] Що нагорі був на башті; а Капій Пріверна вбиває.
576] Списом спочатку Темілл його легко поранив, тоді він
577] Щит необачно відклав і рукою за рану вхопився;
578] В ту мить стріла надлетіла й прибила до лівого боку
579] Руку й смертельною раною глибоко в нього роздерла
580] Скриті всередині десь самого дихання основи.
581] Далі за ними стояв син Арцента у зброї величній,
582] Плащ з іберійського пурпуру[350] сяяв, вишиваний густо.
583] Батько Арцент його вислав у бій, коли в матері в гаї[351]
584] Виховавсь він на сіметських річках, де тлустощів повен
585] І вмилостивлений щедро Паліків алтар височіє.
586] Кинув Мезенцій списи, взяв пращу свистячу, і, тричі
587] Ременем над головою крутнувши, прямо в обличчя
588] Ворогу вцілив, і, череп гарячим свинцем розкроївши,
589] Геть повалив його, й той на піску простягнувся глибокім.
вернуться
349
вернуться
351
в