Выбрать главу
[140] Незриму чує Турн заслону, Бодриться, скачеть на врага, На поміч призива Юнону, Пандара по лобу стьога, І вовся з ніг його зшибає, До мізку череп розбиває; Пропав і другий великан! Така потеря устрашила І серце бодреє смутила У самих храбрійших троян.
[141] Удачею Турн ободрився, По всіх усюдах смерть носив; Як кнур свиріпий, роз’ярився І без пощади всіх косив. Розсік надвоє Філаріса, В яєшню розтоптав Галіса, Кріфею голову одтяв; Щолкав в виски, штурхав під боки І самії кулачні доки Ховались, хто куди попав.
[142] Троянці злеє умишляють, Щоб преч із кріпості втікать; Своє лахміття забирають, Куди удасться тягу дать. Но їх Обозний Генеральний Над всіма остававсь начальний, Серест вельможний обізвавсь: «Куди? — вам сорома немає! Хто чув? Троянець утікає! Чого наш славний рід доживсь!
[143] Один паливода ярує, А вас тут стілько, боїтесь; В господі вашій вередує Рутульський шолудивий пес! Що скаже світ про нас, трояне? Що ми шатерники-цигане, Що ми трусливійші жидів! А князь наш бідний що помислить? Адже ж за воїнів нас числить, За внуків славнійших дідів.
[144] Зберіться, Турна окружіте, Не сто раз можна умирать; Гуртом, гуртом його напріте, Од вас він мусить пропадать». Агу! Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько к Тібру що добрався, То в воду стриб — пустився вплав.

Частина шоста

[1] Зевес моргнув, як кріль усами, Олімп, мов листик, затрусивсь; Мигнула блискавка з громами, Олімпський потрух взворушивсь. Боги, богині і півбоги, Простоволосі, босоногі, Біжать в олімпську карвасар. Юпітер, гнівом розпалений, Влетів до них, мов навіжений, І крикнув, як на гончих псар:
[2] «Чи довго будете казитись І стид Олімпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? Поступки ваші всі не божі; Ви на сутяжників похожі І раді мордовать людей; Я вас із неба поспихаю І до того вас укараю, Що пасти будете свиней.
[3] А вам, олімпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки. Ох, ви на смертних дуже ласі! Як грек на ніжинські ковбаси, Все лихо на землі од вас. Чрез ваші зводні, женихання Не маю я ушановання; Я намочу вас в шевський квас.
[4] Або оддам вас на роботу, Запру в смирительних домах, Там виженуть із вас охоту Содомить на землі в людях. Або я луччу кару знаю, Ось як богинь я укараю: Пошлю вас в Запорозьку Січ; Там ваших каверз не вважають Жінок там на тютюн міняють, Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч.
[5] Не ви народ мій сотворили, Не хист создать вам черв’яка; Нащо ж людей ви роздрочили? Вам нужда до чужих яка?.. Божусь моєю бородою І Гебиною пеленою, Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться; Нехай Еней і Турн скубуться, А ви глядіть своїх чубів».
[6] Венера молодиця сміла, Бо все з воєнними жила, І бите з ними м’ясо їла, І по трахтирах пуншт пила; Частенько на соломі спала, В шинелі сірій щеголяла, Походом на візку тряслась; Манишки офіцерські прала, З стрючком горілку продавала І мерзла вніч, а вдень пеклась.
[7] Венера по-драгунськи — сміло К Зевесу в витяжку іде, Начавши говорити діло, Очей з Зевеса не зведе: «О тату сильний, величавий! Ти всякий помисл зриш лукавий, Тебе ніхто не проведе; Ти оком землю назираєш, Другим за нами приглядаєш, Ти знаєш, що, і як, і де.
вернуться

142.

Генеральний обозний — одна з вищих посад у гетьманському уряді на Україні. У його віданні була організація і постачання війська, артилерія. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з іншими державами, переговорах з іноземними послами, засідав у генеральному суді. Були також полкові обозні.

вернуться

1.

Біжать в олимпську карвасар — йдеться про одну з давніх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честі (відповідно в російського народу — «на миру»). Обрані громадою авторитетні люди вислуховували обидві сторони і тут же виносили своє рішення. Слово «карвасар», як і сама інституція суду на ярмарку, давнє, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як архаїзм.

вернуться

3.

Як грек на ніжинські ковбаси — це вже друга згадка про греків-колоністів на Україні (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. — С. 98).

Я намочу вас в шевський квас — шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур.

вернуться

4.

Запру в смирительних домах — такі будинки були введені при Петрі І для ув'язнення за порівняно незначні злочини. Коли перед судом поставала особа з привілейованих станів (а богині ж сюди належать), вона по можливості відбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмі. Як місця ув'язнення ці будинки припинили існування у 1884 р.

Жінок там на тютюн міняють — ще один, уже третій (див. коментар: III, 3; IV, 126) відгук у поемі пісні «Гей на горі та женці жнуть». Тут ремінісценція рядків:

А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн та люльку, Необачний.
вернуться

6.

В античній міфології Венера традиційно прихильна до Марса — бога війни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образі маркітанки. Останні супроводжували армію в походах, торгували різними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку.

І бите з ними м'ясо їла — тобто м'ясо настріляної дичини.

вернуться

7.

Літературознавець Юрій Івакін слушно вказує на перегук епізодів із побуту небожителів у шостій частині «Енеїди» з творами Шевченка останніх років життя: «Юродивий» (1857), «Муза» (1858), «Слава» (1858), «Гімн черничий» (1860). Коментуючи рядки вірша «Слава»:

А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п'яна! Де ти в ката забарилась… Моя крале мальована,

зазначає: «Говорячи про стилістичну залежність Шевченкового твору від бурлескної традиції, маємо на увазі передусім «Енеїду» Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вірша своїм комічним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвісну «художню лайку» персонажів «Енеїди». Шевченкова «краля мальована» дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з «Енеїди», що «все з воєнними жила» (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847-1861 рр. — К., 1968. — С. 243).