Выбрать главу
[45] Ось! ось! яриться, бісом дише! Агамемноненко Галес. І бистрим бігом все колише, Неначе в гніві сам Зевес; Вокруг себе все побиває, Фарет, з ним збігшись, погибає, Душі пустився Демоток. Ладона сплющив, як блощицю, Кричить: «Палланта-ледащицю Злигаю я в один ковток».
[46] Паллант, любесенький хлопчина, Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб. Дождавсь — і зо всього розгона Вліпив такого макогона, Що пан Галес шкереберть став. Паллант, його поволочивши, Потім на горло наступивши, Всього ногами потоптав.
[47] За сим Авента, пхнувши ззаду, Поставив раком напоказ; І тут сього ж понюхав чаду Одважний парубійка Клавз. Хто ні сусіль, тому кабаки Давав Паллант і всі бурлаки, З Аркадії що з ним прийшли. Побачив Турн собі зневагу, Не мед дають тут пить, а брагу, І коси на траву найшли.
[48] Зробився Турн наш бісноватим, Реве, як ранений кабан; Гаса, финтить своїм зикратим; Що ваш против його Полкан! Простесенько к Палланту мчиться, Зубами скреготить, яриться І гамка їсти здалека. Уже шаблюкою махає, Коневі к шиї прилягає, Хитрить, як ловить кіт шпака.
[49] Паллант, мов од хорта лисиця, Вильнув і обіруч мечем Опоясав по поясниці, Що Турн аж поморгав плечем; І вмиг, не давши схаменутись Ні головою повернутись, Стьогнув ще Турна через лоб. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був, як в шкаралупі боб.
[50] Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув; За русі кудрі ухвативши, Безчувственна з коня стягнув; Кров з рани джерелом лилася, В устах і в носі запеклася, Надвоє череп розваливсь; Як травка, скошеная в полі, Ув’яв Паллант, судеб по волі; Сердега в світі не наживсь!
[51] Турн сильно злобною п’ятою На труп Палланта настоптав, Ремень з ладункой золотою З бездушного для себе зняв; Потім сам на коня схватився, Над мертвим паничем глумився І так аркадянам сказав: «Аркадці! лицаря возьміте, В ралець к Евандру однесіте, К Енею що в союз пристав».
[52] Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли; На щит Палланта положили, Комлицькой буркою прикрили, Із бою потаскали в стан. О смерті князя всі ридали, Харциза Турна проклинали. Та де ж троянський наш султан?
[53] Но що за стук, за гомін чую? Який гармидер бачу я! Хто землю так трясе сирую? І сила там мутить чия? Як вихрі на пісках бушують, В порогах води як лютують, Коли прорватися хотять; Еней так в лютім гніві рветься, Одмстить Палланта смерть несеться, Сустави всі на нім дрижать.
[54] До лясу! Турна розбишаки, Вам більше рясту не топтать! Вам дасть Еней міцной кабаки, Що будете за Стіксом чхать. Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив: Махне мечем — врагів десятки Лежать, повиставлявши п’ятки; Так в гніві сильно їх локшив!
[55] В запалі налетів на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга, Порхне душа на другий бік; Видючой смерті він боявся, Енея у ногах валявся, Просив живцем в неволю взять; Но сей, коп’єм наскрізь пробивши І до землі врага пришивши, Других пустився доганять.
[56] Тут на бігу піймав за рясу Попа рутульського полку, Смертельного задавши прасу, Як пса покинув на піску. Погиб тут также храбрий Нума, Убив Сереста, його кума, Тарквіту голову одтяв; Камерта висадив з кульбаки, Ансура в ад послав по раки, А Луку пузо розплатав.
вернуться

47.

Хто не сусіль, тому кабаки — сусіль — те саме, що «шасть», «шмиг», тобто втекти. Кабаки дати, втерти — покарати. Отже: хто не втече, тому погибель.

І коси на траву найшли — всупереч приказці «Найшла коса на камінь» аркадяни косять рутульців, мов траву.

вернуться

52.

Комлицькой буркою прикрили — тобто калмицькою.