Выбрать главу
[57] Як задавав Еней затьору Всім супостатам на заказ, Як всіх калічив без розбору І убивав по десять враз: Лігар з Лукуллом поспішають І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать. Но тут їх доля зла наспіла, І душі сих братів із тіла Пішли к Плутону погулять.
[58] Так наш Еней тут управлявся І стан свій чистив од врагів; Прогнавши супостат, зближався До города свого валів. Трояне, вилазку зробивши, Латинян к чорту протуривши, З Енеєм вкупу ізійшлись. Здоровкалися, обнімались, Розпитовались, ціловались, А деякі пить прийнялись.
[59] Іул як комендант ісправний Енеєві лепорт подав, Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав. Еней Іула вихваляє, Потім до серця прижимає; Цілуєть люб’язно в уста. Енея серце трепетало, Воно о сині віщовало, Що він надежда не пуста.
[60] В се врем’я Юпітер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь; Щоб більше ж угодить коханці, Сказав: «Дивися, як троянці Од Турна врозтіч всі летять; Венера пас перед тобою: Од неї краща ти собою, До тебе всі лапки мостять.
[61] Моє безсмертіє ярує, Розкошних ласк твоїх бажа; Тебе Олімп і світ шанує, Юпітеру ти госпожа. Захоч — і вродиться все зразу, Все в світі ждеть твого приказу, За твій смачний і ласий цмок…» Сказавши, стиснув так Юнону, Що трохи не скотились з трону, А тілько Зевс набив висок.
[62] Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась; Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась, Сказала: «О, очей всіх світе, Старий олімпський єзуїте! З медовими річми сховайсь. Уже мене давно не любиш, А тільки п’яний і голубиш. Одсунься геть — не підсипайсь.
[63] Чого передо мной лукавиш, Не дівочка я в двадцять літ, І теревені-вені правиш, Щоб тільки заморочить світ. Нехай все буде по-твоєму; Дай тілько Турнові моєму Хоть трохи на світі пожить; Щоб міг він з батьком повидаться І перед смертю попрощаться; Нехай — не буду більш просить».
[64] Сказавши, в Йовиша вп’ялася І обняла за поперек, І так натужно простяглася, Що світ в очах обох померк. Розм’як Зевес, як після пару, І вижлуктив підпінка чару, На все ізвол Юноні дав. Юнона в котика з ним грала, А в мишки так залескотала, Що аж Юпітер задрімав.
[65] Олімпськії во всяку пору І грім пускающий їх пан Ходили голі без зазору, Без сорома, на кшталт циган. Юнона, з неба увильнувши, І гола, як долоня, бувши, По-паруб’ячу одяглась; Кликнувши ж в поміч Асмодея, Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась.
[66] Тогді пан Турн зіло гнівився І приступу к собі не мав, Що у троян не поживився І тьху Енеєві не дав. Як ось мара в лиці Енея, В кереї бідного Сіхея, Явилась Турна задирать: «Ану лиш, лицарю мізерний, Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштовать».
[67] Турн зирк — і бачить пред собою Присяжного свого врага, Що так не гречі кличе к бою І явно в труси пострига. Осатанів і затрусився, Холодним потом ввесь облився, Од гніву сумно застогнав. Напер мару — мара виляє, Еней од Турна утікає! І Турн вдогонку поскакав.
[68] Той не втече, сей не догонить, От тілько-тілько не вшпигне; Зикратого мечем супонить, Та ба! мари не підстьобне. «Та не втечеш, — кричить, — паничу! Ось зараз я тебе підтичу, Се не в кукли з Лависей грать; Тебе я швидко повінчаю І воронів потішу стаю, Коли начнуть твій труп клювать».
[69] Мара Енеєва, примчавшись До моря, де стояв байдак, Нітрохи не остановлявшись (Щоб показать великий ляк), Стрибнула в нього, щоб спастися; Тут без числа Турн осліпився, Туди ж в байдак і сам стрибнув, Щоб там з Енея поглумиться, Убить його, мазки напиться; Тогді б Турн первий лицар був!
вернуться

57.

І в тарадайці напирають — тут у травестії вживається слово «тарадайка», так само як раніше бендюги, замість того, щоб сказати «бойова колісниця».

вернуться

64.

Юнона в котика з ним грала — дитяча гра «в котика й мишки»: мишка втікає, котик її доганяє.

вернуться

66.

В кереї бідного Сіхея — тобто в киреї чоловіка Дідони, убитого її братом Пігмаліоном. Лише один раз І. Котляревський називає покійного чоловіка Дідони по імені.

вернуться

67.

Не гречі — нечемно, не ґречно.