— Може, й так, але я зовсім не розумію, чого ви хочете від мене, моя пані? Ви дозволите мені служити варденам чи ні? А якщо дозволите, то як?
— Послухай мене. Сьогодні вранці мої чарівники помітили на сході патруль Галбаторікса з двадцяти трьох солдатів. І я висилаю загін під командуванням Мартланда Рудобородого, графа Туну, аби він їх знищив і провів вивідувальну роботу. Ти маєш підкорятися йому і, сподіваюсь, навчишся від нього тих хитрощів військової справи, яких іще не знаєш. А він тим часом пильно спостерігатиме за тобою й доповість мені, чи готовий ти до підвищення в ранзі. Зрозумій, Мартланд дуже досвідчений воїн, і я дослухаюся до його думки. Якщо я зроблю так, ти не ображатимешся на мене, Роране Міцний Молоте?
— Ні, у жодному разі. Ви тільки скажіть мені, коли я маю вирушити й скільки мене не буде в таборі?
— Ти підеш сьогодні ж, а повернешся за два тижні.
— Тоді я хотів би спитати, чи не могли б ви трішечки зачекати й послати мене на іншу справу за кілька днів? Я б дуже хотів бути тут, коли повернеться Ерагон.
— Твоя турбота про двоюрідного брата дуже зворушлива, але події розгортаються надто швидко, і ми не можемо зволікати. Коли я дізнаюсь про долю Ерагона, то покличу одного з чарівників Ду Врангр Гата, аби той зв'язався з тобою й переповів новини, якими б вони не були — добрими чи поганими.
Роран провів великим пальцем по гострих краях свого молота так, ніби намагався вигадати відповідь, яка б змусила Насуаду змінити своє рішення й водночас не виказала б тієї таємниці, що він її приховував. Урешті-решт юнак збагнув, що йому навряд чи вдасться викрутитися, й вирішив усе їй розповісти.
— Ви маєте рацію. Я хвилююсь за Ерагона, хоч він і здатен подбати про себе сам. Та насправді я хотів би залишитись не тільки через те, щоб побачити його живим-здоровим…
— Тоді навіщо тобі залишатися?
— Бо ми з Катріною вирішили побратися й хочемо, щоб Ерагон провів церемонію.
Насуада збентежено забарабанила пальцями по підлокітнику свого стільця.
— Якщо ти гадаєш, що я дозволю тобі відпочивати тоді, коли ти можеш допомогти варденам, тільки через те, щоб ви з Катріною мали змогу одружитись на кілька днів раніше, ти дуже помиляєшся.
— Але ми не можемо відкладати цієї справи, леді Нічні Кроки.
Насуадині пальці застигли в повітрі, а її очі хитро звузились.
— Чому?
— Чим швидше ми поберемось, тим краще буде для честі Катріни. Гадаю, ви розумієте, що я б у жодному разі не став просити у вас чогось для себе.
На обличчі Насуади промайнула ледь помітна посмішка, вона схилила голову й сказала:
— Авжеж, розумію… Але чому саме Ерагон? Чому ви хочете, щоб саме він провів церемонію? Чому не хтось інший, приміром, не старійшина з вашого селища?
— Тому що він мій двоюрідний брат, а я його опікун. А ще тому, що він Вершник. Самі посудіть, через мене Катріна втратила майже все — батька, домівку, посаг. І зараз я не можу нічого їй відшкодувати, проте хочу, щоб у неї було таке весілля, яке вона згадуватиме все життя. Без золота або худоби я не можу заплатити за розкішну церемонію, тому мушу знайти якийсь інший вихід, аби зробити наше весілля пам'ятним, тож мені здається, що коли нас обвінчає Вершник дракона, то годі щось ліпше й вигадати.
Насуада мовчала так довго, що Рорану почало здаватися, ніби вона хоче, щоб він пішов. Проте за мить дівчина вийшла із задуми й мовила:
— Твоя правда. Якби тебе й Катріну обвінчав Вершник дракона — це була б велика честь для вас обох, але мені дуже не хотілося б, аби Катріна прийняла твою пропозицію без належного посагу. Коли я жила в Тронжхеймі, гноми подарували мені багато коштовностей. Частину з них я продала, щоб озброїти армію варденів, але те, що в мене залишилося, дасть змогу будь-якій жінці відчувати себе до кінця життя королевою. Я подарую їх Катріні, якщо ти служитимеш нам.
Зворушений Роран низько вклонився:
— Дякую вам. Ваша щедрість не має меж, і я навіть не знаю, як можу вам віддячити.
— Найкращою подякою для мене буде те, щоб ти бився за варденів так само віддано, як бився за Карвахол.
— Присягаюсь, я зроблю це. І Галбаторікс пошкодує про той день, коли послав за мною разаків.
— Я певна, що він уже й так пошкодував. А тепер можеш іти. Залишайся в таборі, аж доки Ерагон не повернеться й не повінчає вас із Катріною, але вже наступного ранку ти маєш бути в сідлі.
КРИВАВИЙ ВОВК
«Який гордий цей чоловік, — думала Насуада, поглядаючи, як Роран виходить із її намету. — Вони з Ерагоном такі схожі й водночас такі різні. Ерагон може бути одним з найнебезпечніших воїнів Алагезії, проте йому не притаманні суворість і жорстокість, тимчасом як Роран зроблений із зовсім іншого тіста. Залишається тільки сподіватись, що він ніколи не стане на моєму шляху, бо тоді мені доведеться його знищити. Інакше його навряд чи зупиниш».