— Надурив тебе?
Анжела міцно стисла губи, напевно, ще й досі дратуючись через ту прикру пригоду.
— Кості були заговорені. Я підклала йому їх, а потім він замінив їх на власні, коли я втратила пильність… Я й досі точно не знаю, як саме він мене надурив.
— А ти теж намагалася його надурити?
— Яка різниця! Це був дуже цінний кристал! А крім того, як можна надурити того, хто сам тебе дурить?
Перш ніж Насуада встигла відповісти, шестеро Нічних Яструбів, які вийшли з табору, взяли її в кільце. І хоч це була її власна охорона, дівчина глянула на воїнів з неприхованим невдоволенням. Особливо її дратувало те, що двоє ургалів огидно смерділи. Тим часом капітан зміни, Гарвен, дужий чоловік зі зламаним носом, підійшов до неї майже впритул і крізь стиснуті зуби, так, ніби намагався вгамувати свій гнів, мовив:
— Моя пані, чи не міг би я поговорити з вами на самоті?
Анжела й Елва зиркнули на Насуаду, аби переконатись, що вони справді мають відійти. Дівчина ствердно кивнула, і вони попрямували на захід, убік річки Джиєт. Коли Насуада пересвідчилась, що їх ніхто не почує, вона хотіла була першою почати розмову, проте Гарвен її випередив.
— Чорт забирай, пані Насуадо, — гаркнув він, — ви не маєте так чинити!
— Заспокойтесь, капітане, — відповіла вона, — адже я майже нічим не ризикувала, а сюди потрібно було дістатись вчасно, щоб привітати ельфів.
Нетямлячись від люті, Гарвен ударив себе по нозі, закутій у лати, і його кольчуга голосно брязнула.
— Майже нічим не ризикували? Рівно годину тому ви отримали попередження, що серед нас ще й досі є вивідачі Галбаторікса. Тобто вони знову й знову проникають до нашого табору, а ви так бездумно залишаєте свою охорону й мчите крізь натовп, в якому можуть бути вбивці! Хіба ви забули про напад в Абероні й про те, як Близнюки вбили вашого батька?
— Капітане Гарвене! Ви надто багато собі дозволяєте.
— Я дозволятиму собі ще більше, головне, щоб ви завжди були в безпеці.
Ельфи тим часом уже були майже вдвічі ближче до табору. Роздратованій Насуаді зовсім не хотілося продовжувати цю розмову, тому вона відрубала:
— Якщо ви гадаєте, що я геть беззахисна, капітане, то це зовсім не так.
Гарвен зиркнув на Елву й відповів:
— Не знаю, що вам казати, пані… — Капітан зробив паузу, неначе чекаючи, що дівчина зараз усе йому пояснить, проте вона нічого не відповіла, тож він продовжив: — Якби ви й справді були в безпеці, то мої звинувачення виглядали б геть безглуздо, і я б неодмінно перед вами вибачився. Але справжня безпека й те, що вам здається, ніби ви в безпеці, — різні речі. Адже серед Нічних Яструбів найсильніші й найрозумніші воїни війська, і всі мають у це вірити. Кожен, хто посміє на вас зазіхнути, повинен розуміти, що, перш ніж він спробує вдарити вас ножем, вистрілити у вас із лука або завдати вам шкоди за допомогою магії, буде мертвий. Ми маємо зробити все, щоб вони бачили, що в них стільки ж шансів убити вас, як у миші, яка наважилася вбити дракона, й повірте, це позбавить нас від багатьох неприємностей.
Ми не можемо битись з усіма вашими ворогами, пані Насуадо. Для цього б знадобилася ціла армія. Повірте, навіть Ерагон не зміг би вас урятувати, якби всі, хто прагне вашої смерті, діяли так, як їм підказує їхня ненависть. Ви можете пережити сто замахів на ваше життя, навіть тисячу, але один може виявитись вдалим. І єдиний шанс уникнути цього — це переконати більшість ваших ворогів, що вони ніколи не пройдуть повз Нічних Яструбів. Наша репутація може захистити вас так само надійно, як наші мечі й наші обладунки. А те, що люди бачать, як ви тікаєте від нас, не йде нам на користь. Адже ми виглядали, наче купа йолопів, коли стрімголов мчали за вами й намагалися вас наздогнати. Словом, якщо ви нас не поважаєте, то чому тоді хтось має нас поважати?
Гарвен підійшов ближче й заговорив майже пошепки:
— Ми з посмішками на обличчях віддамо заради вас життя, якщо в тому буде потреба. І єдине, про що б ми вас хотіли просити, це те, аби ви дозволити виконувати нам наші обов'язки. Адже це зовсім невеличка послуга з вашого боку. І може настати день, коли ви будете вдячні нам за те, що ми завжди поруч. Ваша захисниця — людина, а це означає, що, попри всі її заслуги, вона все ж таки може припуститись помилки. А крім того, вона не присягала вам на вірність прадавньою мовою, як це зробили всі Нічні Яструби. Не хочу зводити наклепу, але вона може вас розлюбити й стати вашим ворогом, а Нічні Яструби ніколи вас не зрадять. Ми ваші, пані Насуадо, душею й тілом. Тож, будь ласка, дозвольте Нічним Яструбам робити те, що вони мають робити… Дозвольте нам захищати вас.