– Стривай, – озвався Бонді. – Я знаю, що його на? слідки катастрофічні, неосяжні... Але що ми можемо зробити з ним?
– Поки що нічого. Я, любий мій Бонді, тільки дивлюсь і зіставляю. Це новий Вавілон. Ось, як бачиш, клерикальні газети висловлюють підозру, що непорядки в наш релігійно неврівноважений час із диявольською хитрістю підготований франкмасонами. Націоналістичні газети обвинувачують євреїв, праві соціалісти – лівих, аграрники нападаються на лібералів... здуріти можна. А щоб ти знав, це ще тільки квіточки, справжня буча ще тільки, гадаю, починає заварюватись. Підійди-но ближче, Бонді, я тобі щось скажу.
– Ну?
– Ти гадаєш, що він... розумієш, він... тільки один?
– Не знаю, – відповів Бонді. – А від цього щось залежить?
– Усе, – відказав Марек. – Присунься ближче, Бонді, і слухай добре.
РОЗДІЛ XVII. “Молоток і зірка”
– Брате Перший стражу, що ти бачиш на заході? – спитав Достойний, вбраний у чорне, в білому шкіряному фартусі й зі срібним молоточком у руці.
– Бачу Майстрів, що зібрались у Майстерні, готові до Праці, – відповів Перший страж.
Достойний стукнув молоточком.
– Брате Другий стражу, що ти бачиш на заході?
– Бачу Майстрів, що зібрались у Майстерні, готові до Праці.
Достойний тричі стукнув молоточком.
– Праця починається.
Брати Французької ложі вільних мулярів “Молоток і зірка” посідали, не спускаючи очей з Достойного – Г. X. Бонді, що так несподівано скликав їх. У Майстерні, серед задрапованих чорним стін, на яких були вигаптувані Основні Максими, було тихо, мов у храмі. Бонді, Достойний, був блідий і замислений.
– Брати, заговорив Достойний за хвильку, – я скликав вас винятково... винятково для цієї Праці, яка... винятково... супроти таємних правил нашого Ордену... не є простою формальністю. Я знаю, що порушую... урочистий і священний характер нашої Праці... тим, що доручаю вам... скласти ухвалу... про справу дійсно важливу... справу громадську... якнайбільшої ваги.
– Достойний має право встановлювати Працю, – виголосив Judex Formidabilis[28].
– Отже, – почав Г. X. Бонді, – йдеться про те... що на наш Орден... провадяться систематичні наскоки... з боку клерикалів. Вони твердять, ніби наша сторічна... таємна діяльність... поєднана з незвичайними... і прикрими подіями... в царині промисловій і духовній. Клерикальні газети твердять, що вільнодумні Ложі... умисне викликали... це непогамовне буяння демонічних сил. Я питаю вас... що нам слід зробити в цій катастрофі... на благо Людства... і на славу Найвищого? Дискусія... відкривається.
Хвилина минула в урочистому мовчанні; тоді підвівся Другий страж.
– Брати, в цю історичну мить я вітаю, так би мовити, глибокі слова, які сказав наш вельмишановний Достойний. Він сказав, так би мовити, “прикрі події”. Так, ми, що думаємо, так би мовити, тільки про Благо Людства, мусимо назвати всі ці прикрі чудеса, осяяння, напади любові до ближнього та інші розлади подіями, так би мовити, вкрай прикрими. Ми повинні з усією таємністю, як годиться нашому Орденові, відкинути, так би мовити, будь-яку причетність до прикрих фактів, які, так би мовити, не узгоджуються з традиційними й прогресивними принципами нашого Великого Ордену. Брати, ці прикрі принципи перебувають, так би мовити, в принциповій суперечності з тим, щоб, як слушно сказав Достойний, оскільки клерикали, так би мовити, підносять зброю проти нас, коли ми маємо на меті, так би мовити, Найвищі Інтереси Людства, а тому я пропоную в повному розумінні слова виявити згоду з прикрими подіями, як слушно сказав Достойний.