– Ні! – обурився інженер Марек.
– І даремно, – сухо сказав Г. X. Бонді. – Може, пощастило б укласти з ним якусь угоду! Справжній, точний контракт, приміром, такого змісту: “Ми зобов’язуємося виробляти вас непомірно, безперервно, в умовленій кількості, а ви за це зобов’язуєтеся зректись будь-яких виявів божественності в радіусі стількох і стількох метрів від місця виробництва”. Як ти гадаєш, він погодився б?
– Не знаю, – з нехіттю відповів Марек. – Мені здається, що йому сподобалось існувати надалі незалежно від матерії. Можливо... у власних інтересах... він би пристав на якісь переговори. Але від мене цього не вимагай.
– Гаразд, – погодився пан Бонді. – Я пошлю свого нотаріуса. Дуже тактовний і спритний чоловік. А, крім того... може, запропонувати йому якусь церкву? Адже підвал під фабрикою та її околиця – місце, трохи... м-м... трохи негідне його. Треба було б розвідати, які в нього смаки. Ти не пробував?
– Ні. Я б найрадніше затопив підвал водою.
– Не гарячись, Рудо. Я, мабуть, таки куплю твій винахід. Звичайно, ти сам розумієш, що я... ще пришлю своїх інженерів. Треба все вивчити. Може, це справді просто отруйний газ. Та хай би навіть це був і сам бог – головне, що карбюратор таки працює.
Марек підвівся.
– Ти наважився встановити карбюратор на заводі МЕАТ?
– Я наважився, – відказав, теж підводячись, пан голова правління, – почати масове виробництво карбюраторів. Карбюратори для залізниць і пароплавів, карбюратори для центрального опалення, для житлових будинків і установ, для фабрик і шкіл. Через десять років у всьому світі буде єдине джерело енергії – карбюратори. Я пропоную тобі три проценти з валового прибутку. За перший рік це, мабуть, вийде кілька мільйонів. Тим часом ти можеш вибиратися звідси, щоб я міг прислати сюди своїх людей. Завтра вранці я привезу вікарного єпископа. Краще буде, коли ти з ним не зустрінешся, Рудо. Взагалі, я б волів, щоб тебе тут не було. Ти трохи різкуватий, а мені б не хотілося з самого початку дратувати Абсолюта.
– Бонді, – з жахом у голосі сказав Марек, – остерігаю тебе востаннє: ти випустиш у світ бога!
– Ну що ж, – з гідністю відказав Г. X. Бонді. – Потім він буде особисто вдячний мені за це. І сподіваюся, що він не поведеться зі мною непорядно.
РОЗДІЛ V. Вікарний єпископ
Тижнів за два по Новому році інженер Марек сидів у кабінеті голови правління МЕАТ (Металообробне акційне товариство).
– Ну, далеко просунулися? – спитав пан Бонді, зводячи очі від якихось паперів.
– Я вже все зробив, – відповів Марек, – Передав твоїм інженерам детальні креслення карбюратора. Отой лисий, як пак його прізвище...
– Крольмус.
– Так, інженер Крольмус фантастично спростив мій атомний двигун – ну, розумієш, переведення енергії електронів у механічну роботу. О, він має кебету – той твій Крольмус. А що ще нового?
Голова правління МЕАТ мовчки писав далі. Аж за хвильку відповів:
– Будуємо. Сім тисяч мулярів. Завод карбюраторів.
– Де?
– На Височанах. І збільшили акціонерний капітал.
На півтора мільярда. Газети дещо пишуть про наш новий винахід. Ось поглянь, – додав він і звалив Марекові на коліна півцентнера чеських і закордонних газет, а сам знову поринув у якісь папери.
– Я вже два тижні... м-м... – промовив Марек якось здушено.
– Що?
– Вже два тижні не був на своїй фабриці у Бржевнові. Я... я не можу наважитись. Там щось діється?
– Угу.
– А... як там мій карбюратор? – допитувався Марек, перемагаючи страх.
– Усе крутиться.
– А... що робить... оте, друге? Пан Бонді зітхнув і поклав ручку.
– Ти знаєш, що Міксову вулицю довелось перекрити?
– Чому?
– Бо люди ходили туди молитись. Цілими юрбами. Поліція хотіла розігнати їх, то зосталось там сім трупів. Лупцюють дурнів, а вони – як овечки.
– Цього слід було сподіватись, цього слід було сподіватись... – розпачливо мимрив Марек.
– Ми перегородили вулицю колючим дротом, – розповідав далі Бонді. – 3 довколишніх будинків довелося виселити людей: поспіль тяжкі симптоми релігійності. Тепер там працюють комісії з міністерства охорони здоров’я і з міністерства освіти.
– То, мабуть, влада заборонить мій карбюратор!. – з видимою полегкістю зітхнув Марек.
– Ба ні, – заперечив Г. X. Бонді. – Клерикали страшенно обурюються твоїм карбюратором, а тому прогресивні партії на злість їм захищають його. Ніхто, власне, не знає, про що йдеться. Видно, що ти не читаєш газет. Усе це виродилося в нікому не потрібну полеміку з клерикалізмом. А церква випадково якраз має тут трохи рації. Той проклятущий вікарний єпископ доповів кардиналові-архієпископові...