— А хто знав її краще за вас?
— Вікторія. Намісниця позичала її Бурзі.
— Позичала?
— Бурзі, сір, подобались вродливі дівчата. Вона, як на мене, була більше чоловіком, аніж жінкою. Намісниця час від часу робила їй подарунки. Позичала на кілька днів або тижнів своїх наложниць. Найчастіше — після перемог у двобоях, коли вигравала великі гроші. Вікторія казала мені, що намісниця заробила лише на Бурзі кілька мільйонів. А в неї, окрім Бурги, були ще клони-бійці. Сильні бійці. І дівчата, і хлопці.
— А у вас, Наталія, ніколи не виникало бажання вбити намісницю?
— Виникало.
— І чому ж ви її не вбили?
— Ви її не знали, сір. Вона була такою хитрою… Неймовірно хитрою і сильною. Вона могла читати думки, передбачати майбутнє. В ній жила страшна і могутня істота, що вийшла з глибин Темряви. В неї вселився гурсадруз[68]. Він би відразу відчув мій намір…
— На сьогодні достатньо, — бажання випити стало майже нестримним, і Марков вирішив припинити допит. — Відведіть арештовану, — кивнув він охоронцям.
Сьогоднішні слідчі дії імперський комісар визнав невдалими. У тіронійця виникло стійке відчуття, що він іде не тим слідом. Що у своїх пошуках він пройшов повз щось важливе. Можливо навіть, повз найважливіше.
18
Лабіринт Анволі,
планета Фаренго (9КВ97:2),
система зірки Таліс.
9 юна 417 року Ери Відновлення.
«Я правильно зрозумів вас, Преподобна Тарасваті? — перепитав здивований Вольск. — Ящери знають, де шукати гніздо?»
«Це знання рептилоїдам принесла не наша експедиція, а простий технік з Аврелії, який за власною ініціативою дослідив властивості плазмоїду, випущеного тамтешнім ксеноморфом».
«Цуа! Отакої… — у Вольска було таке відчуття, наче його штовхнули і він балансує над краєм прірви, відчайдушно намагаючись не впасти. — А мені, Преподобна, можна буде дізнатись, який стосунок той плазмоїд і той ксеноморф, не кажучи вже про дивовижного авреліанського техніка, мають до наших пошуків ґирга-реплікатора?»
«У твоєму розумі, Алексе, зараз переважає образа людини, у якої відібрали право назвати відкриття своїм іменем. Дитяча образа. Раджу тобі піднести свій розум над символами примітивної конкуренції. Повір мені, у Пантеоні нашої раси знайдеться місце і для тебе, і для того техніка. Ми всі повинні радіти спільній перемозі, яку дві розумні раси здобули над володарями древнього арсеналу».
«Дякую за пораду, Преподобна. І за „Пантеон“ також… Так що там із плазмоїдом?»
«Ти був колись на Аврелії?»
«Ні, лише на авреліанській орбіті. На їхніх карантинних базах зустрічаються вродливі стюардеси».
«Поблизу північного полюса Аврелії знаходиться великий метеоритний кратер…»
«Знаю, цирком Мефістофеля називається».
«Цілком правильно. У тому кратері замешкала дивна енергетична аномалія…» — голос Тарасваті у голові Вольска раптом замовк. Немов жриця прислухалась до чогось, чутного лише їй.
Мисленнєве мовчання затягнулось на довгі хвилини.
Вольск не наважився перервати німотний діалог Знаючих. Його погляд знову помандрував до порожнього п’єдесталу в центрі кімнати.
«Преподобна Р’аавал хоче нам допомогти, — перервала телепатичне мовчання Тарасваті. — Вона зробить те, чого я не вмію робити. Вона зараз тобі покаже і дасть розуміння».
Не встиг Вольск задати якогось дурного питання, як кімната щезла у сірому вихорі, який народився десь у його свідомості, розкрутився в ціле торнадо і стер навколишню реальність.
Тепер він опинився наче у космосі, й перед його очима палала жовтогаряча зірка з пурпуровими кошлатими пасмами над її полярними зонами. Зображення супроводжувало знання. Вольск знав, що кошлата зірка — Мійтра, сонце планети Аврелії. Раптом десь на межі зображення виник швидкий об’єкт. Він наближався, й за мить техноархеолог зрозумів, що бачить невеликий астероїд. Кутастий, оброслий білими (водяними) і синюватими (метановими) крижаними «бляшками», небесний приблуда рухався в бік жовтувато-блакитного планетного диска.
«Аврелія», — підказала Вольскові оператор його видіння.
Зіткнення спричинило справжню катастрофу.
Астероїд увійшов до атмосфери Аврелії на освітленому боці під гострим кутом і ледь не пройшов повз планету. Проте, чи то щільна авреліанська атмосфера пригальмувала космічну каменюку, чи то незнані сили скоректували її траєкторію, але астероїд таки торкнувся поверхні Аврелії за чверть напівдуги периметру від її полюсу. В місці зіткнення на мить спалахнуло сліпучо-біле полум’я, а потім атмосферою розійшлось жовто-чорне коло піропластичної хвилі з попелу, пилу, пари і розпечених газів. За собою гіперзвукова хвиля залишала темно-коричневу мертву поверхню. Навколо місця зіткнення виросло ще одне коло — гранітно-базальтовий перстень розпечених до червоного світіння гір. Той «цирк», якому через дві тисячі століть після катастрофи першопрохідці-земляни дали ім’я біса, що спокушав гетевського доктора Фауста.
68
Гурсадруз (неопехлевійський діалект) — голодний демон, ширше: невситима сутність владності.