— Я кажу про те, що і командор, і ти — нащадки слов’ян. Адже всі мешканці Периферії, окрім клонів, ведуть своє походження від народів древньої Землі. Наприклад, моїми далекими предками були бенгальці і таміли, предками Мулан — єврокитайці, а предками баронеси Вей — марсіанські нащадки англосаксів. Сліди етнічного походження ще зберігаються в деяких іменах, зовнішності, способі мислення. Зрозуміло, що на Периферії вже кілька століть відбувається інтенсивне расове та етнічне змішання, первинні генетичні джерела вже майже забулись. Проте ми, на Піфії, вважаємо, що людям спільного етнічного походження й у наші часи легше знайти спільну мову… Окрім того, є ще третя підстава, чому я звернулась саме до тебе.
— Яка?
— Наскільки мені відомо, у Зорана визріла певна пропозиція. Думаю, що він запропонує тобі дещо відразу після нашого повернення на лінкор. Довіра командора до тебе зросла. Раджу тобі не знехтувати нею.
19
Ставка Надзвичайного міністра з питань безпеки
південніше цирку Мефістофель, Аврелія (6КА81:4),
зоряна система Мійтри (HD168443).
9-10 юна 417 року Ери Відновлення.
Пройшов тиждень з того дня, коли перша наставлена на ворожих істот пастка знищила тридцять тисяч ксеноморфів. Друга і третя, споруджені чотири дні тому, спромоглись ліквідувати ледь по десять тисяч. До четвертої забігло вже менше тисячі. Здебільшого до пасток тепер потрапляли примітивні підземні диплоподи — ларви і ківсяки. Розумніші й краще організовані адельми швидко навчились уникати випромінювачів. Тепер вони наступали не суцільною масою, а групами з кількох сотень особин. Знищення таких груп неминуче вело до розпорошення сил. Тепер дискоїди вилітали на полювання парами, страхуючи один одного від кульових блискавок, дальнобійність та висотність яких невпинно зростали.
Надходили повідомлення про адельм, здатних керувати плазмоїдами на відстанях до п’ятисот метрів. Ксеноморфи навчились влаштовувати хитрі засідки у заростях і болотах. Навіть чутливі ГРЛ-сенсори іноді не встигали попередити пілотів про живі плазмові катапульти, що чаїлись у мочарах, грязевих озерах і підземних норах. Два десятки дискоїдів були збиті, сотні отримали пошкодження, і кількість боєздатних машин зменшилась до критичного рівня. Наспіх відремонтовані «літаючі тарілки» працювали цілодобово, прискорено вичерпуючи ресурс двигунів і тензогенних муфт[69]. Єдиним досягненням Охоронних сил за цей тиждень було значне сповільнення наступу чужих істот на густо заселену прибережну зону Аврелії. Проте й там ситуація бажала бути кращою. Загони ополченців у містах залюдненого поясу виявляли все нові й нові кубла поліпод і арахнідів. Прориви тепер траплялись і на технічних поверхах хмарочосів, і в маєтках, розташованих на ретельно стерилізованих та окультурених островах Південного океану. Перелік безпечних територій скорочувався ледь не щодобово. Все більше обпечених, скалічених та отруєних колоністів потрапляло до лікарень і військових шпиталів. Зачинені розважальні центри і школи терміново переобладнували на медичні кампуси.
Тим часом імператор надіслав на допомогу колонії одну з ескадр Третього флоту[70]. В її складі на Аврелію прибула десантна бригада, споряджена важкою технікою. Над північними рівнинами тепер проносились суборбітальні штурмовики і ревливі «небесні танки» — величезні конвертоплани, озброєні далекобійними плазмовими катапультами і реактивними системами залпового вогню. Одним ударом ця зброя змітала все живе на сотнях гектарів авреліанської рівнини, але з цирку Мефістофель на випалені рівнини знову й знову вихлюпувались багатотисячні потоки ксеноморфів. Вони вперто йшли і йшли на південь, оминаючи пастки і степові пожежі, топчучи обвуглені гекатомби своїх співродичів, наче нацьковані сповненою ненависті до людей невідомою волею.
Маккосліб повернувся до житлового модуля після чергової наради з імперськими адміралами і командирами десантників. Лансові довелося пояснювати офіцерам Третього флоту особливості ведення бойових дій на планеті з трансформованою екосистемою, де замешкало два мільярди людей. Він виступив категорично проти нових ядерних бомбардувань гірських гніздилищ. Врешті-решт зійшлися на рішенні провести серію пробних обстрілів аномальної зони. Для цього мали задіяти променеві батареї міжзоряних крейсерів і фрегатів. Потужність пострілів домовились обмежити чотирма тераджоулями на виході променя. Аналітичним групам дали завдання за ніч визначити першочергові цілі та вирахувати оптимальну інтенсивність першої серії ударів.
70
Базовою планетою Третього флоту була Нова Гавана — четверта планета 363-ї Змієносця, поблизу зірок Агрегатуа Колінджера.