— Ясмі, сонечко, як я тебе люблю! — Пела, не дослухавши, обхопила подругу обома руками й так стиснула, що та ойкнула від болю. — Ясмі, витягни мене звідси. Хоч у пекло, хоч куди! Яс-мі!
— Тихо-тихо, руденька, ти так мені всі ребра зламаєш, — посміхнулась флаг-марінер, випручуючись із небезпечних обіймів рудої спортсменки. — Я нічого не гарантую. Тим більше що в тебе, як виявилось, є проблемний брат. Але спробувати можна. Командир мого батальйону — старомодний натурал. Специфічний такий дядько, не злий, дивиться на мене, як морліф на сепека[21]. Йому, бач, подобаються природно народжені дівчата. Зробимо так, щоби ти йому теж сподобалась.
— Зробимо, зробимо! — радісно підстрибнула Пела. — Я все зроблю, що ти скажеш.
— Точно?
— Та щоб мене адельма згризла! — присягла флаг-марінерові Пела Есмеральда Махоніко, покірно сповзаючи на розкидані подушки.
12
Метрополія Ловел, область Східна Арсія,
планета Марс (0КВ01:4),
Сонячна система.
16 квадрарія 417 року Ери Відновлення.
Відколи Ланс Маккосліб почав викладати у Фламаріонівському університеті[22], він постійно відчував на собі запитальні погляди керівництва, колег та слухачів. Адже коли відставний віце-адмірал Служби обирає місцем роботи кафедру практичної ксенобіології далеко не найпрестижнішого марсіанського навчального закладу, це мимоволі викликає запитання. А якщо дружина відставного віце-адмірала є відомим у всій Імперії ксенобіологом, баронесою з древнього марсіанського роду Веїв та ще й перебуває у секретній експедиції на найбільшому зорельоті Імперії, то питання розмножуються, наче знаменита сельвійська комашка Ukuris atripalpis, що встигає за один світловий день відкласти півмільйона яєць.
Маккосліб викладав пакет спецкурсів, пов’язаних із вивченням засобів протистояння небезпечним ксеноформам. Він також прийняв на себе завідування лабораторією, в ізольованих боксах якої слухачі Фламаріонівського університету могли побачити справжніх ксеноморфів, попрактикуватись у знешкодженні іншопланетних вірусів, а також попрацювати на симуляторах, що відтворювали природні ландшафти Сельви, Бальсани, Колумбії та інших світів, населених особливо небезпечною ксенофауною. На спецкурси до відставного віце-адмірала записувались здебільшого ті із слухачів, хто планував робити кар’єру в управлінні «D» й назавжди зв’язати своє життя з безкінечною і виснажливою боротьбою людства проти тубільного життя колонізованих планет.
Серед постійних відвідувачів лабораторії були й діти колишніх підлеглих Маккосліба. Йонас, син капітан-лейтенанта Яблонського, загиблого на Бальсані координатора біологічних програм Джи Тау, виявився чи не найуважнішим слухачем спецкурсу «Захист від ментального впливу агресивних ксеноформ». До випуску йому лишались лічені тижні, і вербувальники Служби вже отримали згоду хлопця на стажування у польовому підрозділі управління «D».
Хоча Йонас, як було заведено, мав копію офіційного звіту про обставини загибелі батька, Маккосліб вирішив, що потрібно розповісти йому подробиці того, що сталось на Бальсані рівно три роки тому, у квадрарії чотириста чотирнадцятого. Координатор Яблонський розслідував тоді загадкову смерть групи цивільних ксенобіологів, що працювали у дослідницькому таборі на березі Летейського моря.
Маккосліб добре пам’ятав той випадок. Дослідницький табір належав Європейському центру вивчення інопланетного життя. Там позмінно чергувало четверо землян, які роками спостерігали за сезонними міграціями бальсанських псевдопод і гігантських яйцекладних багатоніжок із підкласу Scolopendridae balsaniana epimorpha. Життя табору було розміреним, а побут налагодженим. Кожна зміна відпрацьовувала два тижні, а потім два місяці відпочивала або у великому комфортному кампусі для науковців, розміщеному на вершині столової гори, або у великому (за місцевими масштабами) піонерському місті, що стихійно виросло навколо екваторіального космодрому. Того разу в прибережному таборі працювали дві сімейні пари ксенобіологів-землян. Їхні діти залишились у кампусі під наглядом вихователя і колег.
21
Вираз «дивитись, як морліф на сепека» відповідає сучасному «дивитись, як кіт на мишу». «Сепек» або «зеб» — тіронійська назва здичавілого помийного кота, мешканця підкупольних смітників.
22
Каміпь Фпамаріон (1842–1925) — видатний французький астроном, автор бестселерів «Популярна астрономія» і «Планета Марс та умови для життя на ній».