Тепер, коли Осі була потрібна інформація про Найгу Палангус, дівчина влаштувала Берістерові цілу еротичну виставу і змусила себе виконати деякі з його екзотичних бажань. Коли вона відчула, що достатньо стомила «котика Харбі», то замовила в домашнього сервіратора тонізуючий коктейль. Потягуючи густу зелену рідину, дівчина запитала в Берістера:
— Харбі, тобі не здається, що Палангус підгрібає до Летиції Вагар?
— Палангус? — Берістер погладив волосся Оси і поцілував її у плече. — Сумнівно… Навіть більш ніж сумнівно. Їй подобаються чоловіки.
— Уподобання можуть змінюватись.
— Звісно, таке буває. Але не в таких, як Палангус. Вона ж із кадрових офіцерів Флоту. А також, наскільки я знаю, належить до секти «Тих, хто схиляється перед Мечем».
— Вона сектантка? — Оса ледь не похлинулась коктейлем.
— Це таке старовинне напівтаємне товариство. Сіоран Шостий його заборонив, але потім заборону зняли. До нього належали і належать представники древніх аристократичних родин Аврелії. Вони об’єднуються у клани, мають свої зібрання, ритуали і займаються бойовими мистецтвами. А також медитують перед зображеннями предків. У кожного клану є свій священний меч. Деяким із тих мечів тисячі років, вони виготовлені майстрами з країни Ніппон[52] задовго до польоту Гагаріна.
— Як цікаво, — Оса лизнула Берістерові шию. — Звідки ти це все знаєш, котику Харбі?
— Я багато чого знаю, кошеня Анс, — його рука лягла на тверде гладеньке стегно Оси. — Я навіть знаю, що до нашого коледжу прилітав генерал Маккосліб. Висловлював співчуття Палангус з приводу загибелі її матері. А вона його послала в одне місце.
— Генерала?
— Цілого генерал-полковника, начальника Кризової служби! Уявляєш?
— Цуа! Та вона крута дівка!
— Як виявилось, крута… Цей Маккосліб був причетний до знищення однієї з родин її сектантського клану. Родини Ферфаксів.
— Я про них нічого не чула.
— А про що ти взагалі чула у своєму задрипаному селі?
— Ти зануда, Харбі! — удавано образилась Оса.
— Аби ти знала, Ферфакси вели свій родовід від одного із засновників колонії. Володіли землями і маєтками в долині Фенікса. Зазнали гонінь за часів Сіорана Шостого. В них відібрали родові землі, потім частину повернули. А після Війни з ящерами вони переселились спочатку на Нолу, а потім на Кідронію. Старий був головним суддею Другого флоту, а його старша донька — чемпіонкою Ноли і Кідронії з клинкового бою. Її звали Тена. Я її бачив по TVC. Найсправжнісінька валькірія. Хижа, швидка, довгонога.
— Вродлива?
— Природа її не образила. Як на мій смак, молодша дочка судді, Фатіма, була вродливішою. Навколо неї крутилися лорди та їхні дітки. До арешту, між іншим, вона була найпершою подружкою Найги. А ще пліткували, що Фатіма спала із самим прем’єром.
— Та він же старий, як лайно мамонта! Йому за сто років!
— Лордам кожні три роки міняють органи. А ще в них спеціальні омолоджуючі імплантати. Прем’єр, кажуть, той ще живчик. Ще нас із тобою переживе.
— Цу! Постукай по дереву.
— Та облиш уже ті сільські забобони! Й, до речі, де я тобі тут знайду дерево?
— Добре, давай далі про Ферфаксів. Про Фатіму.
— Про Фатіму… Центрова була кобла, що й казати. Золота дівчина. Постійно у світських хроніках, на крутих тусовках. Також махала мечем. На тутешніх змаганнях її зараховували до фаворитів, але до Тени їй було далеко, дуже далеко. Тена рубалась, як амазонка… Що не кажи, а Ферфакси були справжніми аристократами, доброго гарту.
— У них також був священний меч?
— Авжеж… А до речі! Вгадай, у кого тепер зберігається родовий меч Ферфаксів?
— У Найги Палангус.
— Здогадливе кошеня, — рука Берістера продовжила мандри тілом Оси. — Ця Найга дуже непроста дівка. Зашифрована, й по самі вуха в довбаному сектантстві. Не дарма її з Флоту вигнали. Від неї так і тхне політикою та змовами. Якби моя воля, я б її гнав із коледжу в три шиї. Поки вона не повтягувала курсантів у якийсь заколот… Але ж наш ректор прихильник старої аристократії, він її покриває.
— До пори до часу, — прошепотіла Оса.
— Ти щось сказала? — недочув Берістер.
— Нічого, котику, — дівчина пригорнулась до коханця усім своїм довгим тілом. — О! Ти знову готовий! Ну, ти в мене невтомний воїн…