Всі розуміли, що протистояти кандидату від тодішньої влади міг лише Віктор Ющенко. Тому заява Юлії Тимошенко про те, що вона відмовляється балотуватися на пост Президента України на користь В.Ющенка, виглядала непереконливо, а її домагання взамін за це отримати пост прем’єра викликали не лише посмішки, а й насмішки. Хтось із соратників В.Ющенка спересердя навіть сказав: «Коня кують, а жаба ногу підставляє». Юрій Костенко запитував, а за що саме посада прем’єра має дістатися Юлії Тимошенко? Запитання досить слушне, адже Українська народна партія мала досить організовані структури в усіх областях, чого тоді не було у «Батьківщини». До речі, про те, що собою являли партійні структури «Батьківщини» на Дніпропетровщині автор вже докладно писав у книзі «Монолітне болото». Фактично, крім платних функціонерів на рівні обласних і районних організацій, за ВО «Батьківщина» не було нічогісінько.
Незважаючи на непоступливий спротив соратників Віктора Ющенка, Юлія Тимошенко все-таки заручилася його обіцянкою. Водночас вона затаїла злість на всіх, хто їй перечив і дозволив собі над нею глузувати. З цього часу всі вони стали її особистими ворогами. Нестримна жага влади і злоба охопили тендітну і миловидну жінку.
У ході виборчих перегонів, а особливо під час Помаранчевої революції, було не до посад — про них першою згадала Юлія Володимирівна одразу ж після перемоги Віктора Ющенка у повторному другому турі виборів 26 грудня 2004 року. Тоді Віктор Ющенко ще не сприйняв всерйоз домагань Юлії Тимошенко на посаду прем’єра і сказав їй, що на цей пост рекомендуватиме голову бюджетного комітету Верховної Ради України Петра Порошенка, якому вже доручив формувати новий склад уряду.
Юлія Володимирівна одразу ж згадала Віктору Андрійовичу його липневу обіцянку. У свою чергу Роман Безсмертний нагадав претенденту на прем’єрську папаху її ж виборчі зобов’язання. Чи не у всіх округах, закріплених за ВО «Батьківщина», виборча кампанія блоку «Сила народу» була «успішно» провалена.
Пригадую, які це були чорні дні в центральному офісі ВО «Батьківщина». Настрій лідера передався підлеглим, всі були похмурі, злі та ображені на В.Ющенка. Ось тоді в рядах «Батьківщини» і почало посилено мусуватися нагадування про липневу обіцянку Віктора Ющенка та чи не вперше з’явився термін «оточення президента». Головними супротивниками для Юлії Тимошенко та її близьких соратників стали передовсім Петро Порошенко та Роман Безсмертний, тому з них і розпочали творити страхополохів. Робили це хоч і підступно, але професійно — звичайно, що з точки зору маніпуляцій суспільною свідомістю.
Відверте небажання Віктора Ющенка бачити на посаді прем’єра Юлію Тимошенко стало причиною того, що вони два тижні не зустрічалися — аж до інавгурації. Але ці дні команда Юлії Володимирівни не марнувала даремно.
До інавгурації ВО «Батьківщина» готувалася особливо ретельно. З усіх областей звозили бажаючих — таких виявилося дуже багато. Майдан Незалежності, як і у дні Помаранчевої революції, був переповнений. Але на одну особливість мало хто звернув увагу — волонтерів «Батьківщини» попросили заздалегідь зайняти місця коло монумента Незалежності, де мав виступати Президент України. Вони їх і зайняли задовго до урочистостей. Приїжджі за кошти «Батьківщини» компактно стояли і в інших місцях Майдану. Всіх їх ненав’язливо попросили привітати партійного лідера і якомога гучніше проскандувати «Юля! Юля!». Ось і все. Більше нічого від них не вимагалося.
Задуманий піар вдався на славу. Коли новообраний Президент закінчив свою промову, з усіх боків майдану пролунало скандування «Юля! Юля!» «Юля — прем’єр!». Спрацював ефект оплесків у залі, коли п’ять осіб з різних кутків, одночасно вдаривши в долоні, викликають оплески всього залу. Так і тут заздалегідь підготовлене скандування було підхоплене іншими. Вийшло досить зворушливо, аж Віктор Андрійович розчулився. Справили на нього враження і транспаранти: «Ющенко — президент, Тимошенко — прем’єр» та деякі інші, які були встановлені так, щоб їх побачили, ті кому треба.
Саме під враженням інавгураційних подій на Майдані Віктор Ющенко підписав у Бориспільському аеропорту указ про призначення Юлії Володимирівни Тимошенко виконуючою обов’язки Прем’єр-міністра України. Так він вчинив ще й тому, бо дав свого часу слово. Цим самим Віктор Ющенко підтвердив, що є людиною моральною.