Щоб звільнити місце для тарілки, Ґамаш трохи відсунув серветку, і Бовуар помітив на ній якісь карлючки. Навіть перевернуті й недбалено написані, букви можна розібрати.
В KLM. Буква «L» була кілька разів обведена кружечком.
— Скринька Ел, — сказав Бовуар, упізнаючи літери. — Мабуть, вона збирала ці букви роками. Одна з її нав’язливих ідей. Як і в її доньки. Цікаво, це спадкове?
— Так, цікаво.
Тепло, вино, вогонь і смачна їжа були спокусою, якій важко було не піддатися. Арман Ґамаш розслабився. Він був задоволений перебігом дня, хоча й хвилювався за Крі. Утім, він знав, що дівчинка буде в безпеці. Він попередив Лайона. За чоловіком цілодобово спостерігали. Старший інспектор досі був переконаний, що Річард Лайон — саме той, кого вони шукають. Хто ще міг бути вбивцею? Ґамаш їв ягнятину, насолоджуючись її вишуканим смаком.
— Чому вбивця затримався, щоб забрати кулон із руки Ел, як ти вважаєш, Жане Ґі?
— Мабуть, це було важливим для нього. Можливо, кулон якось вказує на нього, видає його.
— Можливо. — Ґамаш узяв булочку, розломив її навпіл, і дрібні лусочки скоринки посипалися на дерев’яний стіл. — Навіщо він убив Ел? Навіщо вбивати Сісі? Навіщо вбивати їх обох? І чому саме зараз? Що змусило вбивцю вбити їх обох упродовж кількох днів?
— Сісі збиралася підписати контракт із тією американською компанією. Можливо, вбивця хотів завадити їй це зробити?
— Але навіщо її зупиняти? Після підписання контракту вона б коштувала значно дорожче. До того ж у мене таке відчуття, що американський контракт був черговим маренням Сісі. Поживемо — побачимо. Хай так. Але навіщо вбивати її матір?
— Ви гадаєте, Ел була з Трьох Сосен?
— Так, і завтра ми повинні зосередитися на пошуку людей, які знали її. У мене до тебе інше запитання. — їхні тарілки майже спорожніли, і Бовуар вимочував булочкою соус, що залишився від стейка. — Навіщо викидати відеокасету? З нею все було гаразд, ми бачили.
Офіціантка забрала їхні тарілки й принесла сирну тарілку.
— Це все з монастиря в Сен-Бенуа-дю-Лак, — похвалився Олів’є, розмахуючи над тарілкою ножем для сиру. — їхнє покликання — виготовлення сиру та григоріанські співи. Всі їхні сири називаються на честь святих. Ось цей — Сен-Андре, а цей — Сен-Альбре.
— А цей? — Бовуар указав на великий трикутник на дерев’яному тарелі.
— Це, напевне, буде Сен-Рокфор, — сказав Олів’є, — а це — Сен-Чеддер. Чорт забирай! Ще одна хороша теорія зруйнована. — Він відрізав від кожного по кілька скибочок і залишив кошик із багетом і крекерами.
— Я розумію, що він відчуває. — Ґамаш усміхнувся, намазуючи м’який вершковий Сен-Андре на тонкий крекер.
Запанувала мовчанка, й Ґамаш звернувся до свого молодого помічника навпроти:
— Що тебе турбує?
Бовуар зазирнув у келих і вихилив останнє вино, якраз коли їм принесли капучино.
— Чому ви наказали Ніколь залишитися?
— Ти засмутився, що я скасував твій наказ?
— Ні, — заперечив Бовуар, хоча знав, що почасти так воно й було. — Я не люблю, коли моїм наказам суперечать, особливо перед командою.
— Ти маєш рацію, Жане Ґі. Зазвичай я так не роблю.
Бовуар знав, що це правда. За всі роки, що вони працювали разом, це траплялося лише кілька разів, і то лише в найскрутніших ситуаціях.
Чи була ця ситуація саме такою скрутною? Обличчя старшого інспектора, який сидів зараз перед ним, раптом здалося Бовуару втомленим. Він уже дорікав собі, що не помітив цього раніше.
— Ви не довіряєте їй, чи не так? Ви не довіряєте Ніколь.
— А ти?
Бовуар на мить замислився, а потім кивнув головою.
— Вона справила на мене враження. Ви знаете, я не маю особливої симпатії до цієї жінки. В останній справі то була суцільна катастрофа, але цього разу? Схоже, вона змінилася. А ви так не вважаєте?
Ґамаш злегка махнув рукою, ніби відкидаючи припущення Жана Ґі. Для нього воно було не надто переконливим.
— Чому? — Бовуар подався вперед. — Розкажіть мені.
Але Ґамаш мовчав. З досвіду Бовуара, таку мовчанку в його боса могла викликати лише одна причина.
— Господи! Це ж не пов’язано зі справою Арно? Скажіть, що ні! — Бовуар відчував, як у ньому піднімається хвиля гніву і його починає нудити. Він відчував таке щоразу, коли думав про П’єра Арно і про те, що той зробив. З іншими, з поліцією Квебеку. З Ґамашем. Хоча, звісно, усе то було в минулому. І не могло мати нічого спільного з Ніколь. Чи могло?