Гелена, Фауст і Евфоріон[101] в описаному вище вбранні.
Евфоріон і хор, танцюючи й співаючи, в'ються-переплітаються в колі.
Пауза.
101
102
Хор
Раз тебе, страшна потворо,
Те грання так дійняло,
То з очей не бризне скоро
Сліз блаженних джерело.
Хай померкне сонце ясне —
У душі в нас світло є;
Дасть усе нам серце власне,
Чого світ нам не дає.
Евфоріон
Чи веду я спів дитинний —
Вам одрада то з одрад,
Чи піду я в танчик звинний —
Ваше серце б'ється влад.
Гелена
Де любов єднає двоє,
Вище людське щастя там;[102]
Де кохання створить троє,
То небесна розкіш нам.
Фауст
Те, що снилось, все здійснилось:
Твій-бо я, а ти моя!
Лиш би все те не змінилось —
Одного бажаю я!
Хор
В любім, лагіднім маляті
Світлі мрії многих літ;
Хай розквітне в благодаті
Тої спілки красний цвіт!
Евфоріон
Дайте побігать,
Дайте погратись,
У високості
Безмежні знятись
Смілим бажанням
Повен я вкрай.
Фауст
Ой стиха, стиха,
Землі держися,
Падіння й лиха
Постережися;
Сину коханий,
Нас не вражай!
Евфоріон
Не хочу долі
Нудьги та скуки!
Пустіте одіж,
Пустіте руки,
Пустіте кудрі —
Все ж це моє!
Гелена
Подумай, чий ти,
Кому належиш!
Що може вийти,
Коли збентежиш
Його блаженство,
Моє й твоє!
Хор
Боюсь, що спілку
Він розіб'є!
Гелена і Фауст
Будь же покірливий,
Сину любимий,
Порив невмірливий
Лагідно стримуй!
Тіш свою вроду
В тиші долин!
Евфоріон
Вам на догоду
Дам собі впин.
(В'ючися поміж хором
і пориваючи його до танцю).
В жвавім народі я
В'юся навкруг;
Гарна мелодія,
Гарний танечний рух!
Гелена
Добре єси вчинив —
Коло красунь повів
В ладний танець!
Фауст
Ні, в тім нема добра —
Якась непевна гра…
Де ж їй кінець?
Хор
Влад підіймаючи
Ручки тендітні,
Кудрями маючи
В грі самоцвітній,
Діл ледь торкаючи
Ніжкою зграбною,
Всюди зринаючи
Постаттю звабною, —
Причарувало нас
Любе дитя
І полонило враз
Наші чуття!
Евфоріон
Найшов я зграю
Прудких газелей
І з ними граю,
Радий-веселий:
Вже я мисливець,
Ви — дичина!
Хор
Біжи тихіше,
Щоб нас піймати,
Ми всі радніші
Тебе обняти…
У нас, красунчику,
Мета одна!
Евфоріон
Ні, пошугаєм
Полем і гаєм!
Я ж бо милую
Здобич легку,
Що взято силою,
Те до смаку!
Гелена і Фауст
Ну й шаленство, ну й свавілля!
Годі ждать од нього впину;
Стогне гай, луна поділля,
Мов роги гудуть гучливі…
Що за гамір! Що за гам!
вернуться
вернуться