Ворони вернулись.
Володарю ви добре послужили,
Та спробуйте тепер і власні сили.
Летіть у таємничі кузні,
Де карли трудяться союзні,
Метал і камінь куючи;
Нехай скують огонь пекучий,
Яркий, блискучий і тріскучий
Ті чарівничі ковачі.
Хоча могучі блискавиці
Й падучі зорі-зоряниці
У літню ніч не дивина,
Та блискавки поміж кущами,
Зірки шипучі під ногами —
То буде ява чарівна.
Добийтеся того відразу,
Уживши просьби чи наказу.
Ворони летять. Усе робиться, як велено.
Мефістофель
Окрила тьма ряди ворожі,
Ідуть немов на бездорожжі.
То тут, то там, в'юни, сліпучі,
Мигочуть вогники летючі.
Та до таких жахливих штук
Потрібний ще несвітський гук.
Фауст
Ті лати, що німіли в склепній тиші,
На вільнім вітрі стали здоровіші;
Забрязкали, завили, загули,
Різноголосий шарварок звели.
Мефістофель
Тепер не буде їм угаву;
Зчепились за лицарську славу,
Як у блаженну давнину.
І рук і ніг блискочуть шини,
Неначе гвельфи й гібеліни
Продовжують свою війну.
В них ворожда спадкова, вічна,
Непримиренна й невідклична —
Зчинили бійку знов страшну.
В чортівських гульбищах до речі
Оті партійні ворожнечі
Та одчайдушная гризня;
І тут той дух ляка панічно,
Регоче дико, сатанічно,
Долину жахом ісповня.
В оркестрі бойовий шум, що врешті переходить у бадьорі маршові мотиви.
У шатрі самозванця[109]
Трон, пишна обстановка. Хапай, Підбирайка.
Підбирайка
Сюди ми першими прийшли.
Хапай
Летіли швидше, ніж орли.
Підбирайка
Які багатства тут лежать!
З чого почать і чим кінчать?
Хапай
Немає ліку тут скарбам.
Що потягнуть, не знаю й сам.
Підбирайка
Ті килими собі візьмім,
Незручно спати на твердім.
Хапай
Ота крицева булава
Мене до себе порива.
Підбирайка
Он позлотистий кармазин,
Мені давно вже снився він.
Хапай
(бере зброю)
Ця штука виручить завжди:
Махнув, убив і далі йди.
А ти вже силу нагребла,
Та все якогось барахла.
Покинь одежу й килими,
Цю скриню краще підніми!
Одне лиш злото щире там
На плату найманим полкам.
Підбирайка
Такої вбивчої ваги
Не підійму, нема снаги.
Хапай
Ось нахилися на хвилину,
То я піддам тобі на спину.
Підбирайка
Ой, ой! Зніми його скоріш!
Важкий тягар ламає криж.
Скринька падає і розчиняється.
Хапай
Ото добро! Ото скарби!
Ну ж налітай, хапай, греби!
Підбирайка
(присідає навпочіпки)
Якби хоч пелену набрать,
То буде на що погулять.
Хапай
Ну годі! Йди, бо час мина.
(Вона встає).
Гай-гай! Дірява пелена…
Іще розгубиш на путі
Усі монети золоті.
вернуться
109