Фауст

Magna peccatrix
(St. Lucae VII, 36)
Ради щирої любові,
Що скропила сліз єлеєм
Ноги страдницькі Христові
На глумління фарисеям;
Ради мира, що лилося
Щедрим струменем на нього,
Ради ніжного волосся,
Що втирало тіло Бога —

Mulier Samaritana
(St. loh. IV)
Ради чистої криниці,
Де пили Аврамлі вівці,
Де я Господу водиці
Подала колись в конівці;
Ради джерела святого,
Що забило щедро звідти
І пресвітло, і розлого
Розлилося по всім світі —

Maria Aegyptiaca
(Acta sanctorum)
Ради земної яскині,
Де спочив розп'ятий Спас,
Ради рук, що до святині
Не впустили грішну раз;
Ради посту, що в пустелі
Я постила сорок літ,
Ради слів, що я на скелі
Начертала, як завіт.

Всі утрьох
Ти, що світлим сяєш ликом,
Всім одрада, благостиня,
Ти, що й грішницям великим
Стежку вказуєш спасіння, —
Глянь на душу цю зболілу,
Що єдиний раз згрішила;
Ти прости її й помилуй,
Бо не знала, що творила!

Una poenitentium[122]
(що звалась колись Гретхен, лине до них)
Пречиста Діво,
Глянь милостиво
На світле диво —
Щаслива я, щаслива знов!
Вернувсь мій милий
Одмолоділий —
Прийшов, прийшов!

Блаженні немовлята
(наближаючися круга)
Звівся над ними він,
Високий, сильний;
Воздасть ділами він
За догляд пильний.
Рано судилось нам
Землю лишити;
Він же, навчившись там,
Нас буде вчити.

Одна покутниця
(колишня Гретхен)
Між цього сонму пресвятого
Він сам себе ще не впізнав,
Та в прочутті життя нового
Уже блаженним з ними став.
Глянь, вже він тліну рве покрови,
Земне веретище своє,
І в світлій ризі ефіровій
Могутня юність повстає!
Хай я введу його у двері! —
Його ще сліпить райський світ.[123]

Mater gloriosa[124]
Іди! Здіймися в вищі сфери!
Він за тобою піде вслід.

Doctor Marianus
(молиться, павши ниць)
Душі, повні каяття,
Ось вам рятівниця,
До блаженного життя
Певна провідниця!
Світлий сонм тебе віта
У чеканні дива;
Діво-Мати пресвята,
Будь нам милостива!

Chorus mysticus
Яви минущого
Нам ніби сняться;
То — символ сущого,
Де сни здійсняться,
Де все урочеє
Діє й живе;
Вічно жіночеє
Нас туди зве.[125]

Finis

Примітки

Історія написання «Фауста» ретельно досліджена гетезнавцями[126]. В ній, як правило, виділяють чотири основні періоди: 1) 1773–1775 pp. Написаний у ці роки текст не призначався самим Гете для друку. Він зберігся випадково і був названий вченими «Прафауст» («Urfaust»); 2) 1788–1790 pp. Підготовлений у ці роки текст сам Гете надрукував у 1790 р. під назвою «Фауст. Фрагмент» («Faust. Ein Fragment»); 3) 1797–1808 pp. У 1800 p. Гете пише як окремий епізод «Фауста» твір «Гелена» («Helene»), проте залишає його ненадрукованим. У 1808 р. виходить друком весь «Фауст-1»; 4) 1825–1831 pp. У 1828 р. Гете друкує «Гелену». У 1831 р. закінчено всю другу частину. Твір дістав назву «Фауст. Трагедія» («Faust. Eine Tragodie»), тексту надано остаточного вигляду. Віднині в нього входять: «Посвята» («Zueignung»), «Пролог у театрі» («Vorspiel auf dem Theater»), «Пролог на небі» («Prolog im Himmel»), «Перша частина трагедії» («Der Tragodie Erster Teil»), «Друга частина трагедії в п'яти актах» («Der Tragodie Zweiter Teil in funf Akten»). Текст усього твору надрукований у 1832 p. після смерті Гете.

122

Doctor Marianus — вчений-містик, заглиблений у споглядання Богоматері (Марії), до якої він і звертається зі своїми словами (латин.); Magna peccatrix — велика грішниця, євангельська Марія Магдалина (латин.); Mulier Samaritana — євангельська самаритянка, яка напоїла Ісуса біля колодязя (латин); Maria Aegyptiaca (Acta sanctorum) — Марія Єгипетська («Житія святих») — блудниця, що розкаялася; останок життя прожила в пустелі в молитвах і постах (латин); Una poenitentium — одна з покутниць (латин).

123

Його ще сліпить райський світ (в оригіналі: …новий день) — Гете послідовно проводить містеріальну ідею навернення людини до «нового життя» — «vita nova» (Данте Аліг'єрі).

124

Mater gloriosa — Матір Божа в сяйві небесної слави (латин); Chorus mysticus — містичний хор (латин); Finis — кінець (латин).

125

…Вічно жіночеє / Нас туди зве. — Ось як тлумачив це місце Вяч. Іванов: «Доброчесність внутрішнього дерзання в нас — це доброчесність сонячності, мужня Андреа (???????), адже, за Платоном, мужність — це сонячність. І є в нас земна планетарність наша, доброчесність планетарності: сприйнятливість до світла, відкритість Землі Небу, покора божественному промислу, наша жіноча, наша релігійна у власному сенсі цього слова душа» («Споради»).

126

Основні етапи історії створення «Фауста» Гете були ґрунтовно досліджені ще на початку XIX ст., про що свідчить фундаментальна праця: Minor J. Goethes Faust: Entstehungs-geschichte und Erklarung: in 2 Banden. — Stuttgart, 1901. Найновіші дані з історії виникнення твору були узагальнені, зокрема, в дослідженнях: Аникст А. А. Гете и Фауст: От замысла к свершению. — М.: Книга, 1983; Hartmann Н. Faustgestalt. Faustsage. Faustdichtung. — Berlin, 1985; Hendel G. Von der deutschen Volkssage zu Goethes «Faust». — Weimar, 1987.