Фрош
Отак! Кому ж не в лад,
того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!
Альтмаєр
Ой тара-ляра-ля!
Фрош
Ну, можна починать.
(Співає)
І як воно іще стоїть,
Священне Римське царство?
Брандер
Погана пісня! Політична! Тьху!
Противна пісня! Даймо Богу славу,
Що не на нас він звірив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цісар і не канцлер в ній.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Відомо всім, котрій з прикмет
Належить тут пріоритет!
Фрош
(співає)
Соловейку-пташко, лети-вилітай,
Мою милованку сто раз привітай…
Зібель
Про милу не співай! Не хочу я і чути!
Фрош
Співай і прославляй! По-твоєму не бути!
(Співає).
Одчини! Бо ніч іде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Світає день…
Зібель
Ну що ж, співай на славу їй пісень!
Од цих пісень тобі ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохається вона з домовиком,
Вночі на пустирі стає із ним на речі,
І цап, вертаючись додому од відьом,
Хай на добраніч їм люб'язно промекече.
Хіба я з розуму вже спав,
Щоб за повією впадав?
Які у біса їй привіти?
Хіба що вікна потрощити!
Брандер
(гримнув кулаком по столі)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаєте, я вмію жити:
Тут всі закохані кругом,
їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кінчилося ладом.
Ось пісня вам нового крою,
І всі тягніть приспів за мною.
(Співає).[31]
Раз криса в кухні завелась,
Жила із сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собі напасла.
Та кухар їй отрути дав,
І білий світ немилий став,
Неначе з закохання!
Хор
(весело)
Неначе з закохання!
Брандер
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо не помагає!
Вона й навплиг, вона й навскач,
її ж пече — хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!
Хор
Неначе з закохання!
Брандер
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бідня,
Так жалібно пискоче…
Отруйник злий сміється лиш:
«Ого, як солодко квилиш,
Неначе з закохання!»
Хор
Неначе з закохання!
Зібель
Ех, ниці блазні! І чому б
Із цього приводу радіти?
Жарт — бідну крису отруїти!
Брандер
Чи ба, озвався крисолюб!
Альтмаєр
Ех ти, товстий, а тонкокожий,
Ти, голомозина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.
Фауст і Мефістофель.
Мефістофель
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.
Брандер
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.
вернуться
31