— Трохи!.. можливо!.. але все ж!
— Отакої! нічого подібного! брехуха!.. провокує мене!.. божевільна!
Але це не спільна думка… дехто вважає цю даму досить розсудливою… а отой з Баньоля заїдається з нею, і це неприпустимо!.. дама має захисників!.. пфляк! дзвінкий ляпас!.. іще один!.. але чомусь мляві, слід сказати!.. блям! блюк!.. ляпаси млявих людей!.. я теж такий… млявий!.. знесилений… млявозневірений… більше не горлаю, не ворушуся… стогну в калюжі… ребра! перепрошую! яке чудовисько Норманс!.. не крикну того гучно!.. кричу гучно… а голова? є багато прибитіших, ніж я… це правда!.. більш хворий, менш хворий, нікому нема діла, де я… ніхто не дивиться під стінкою… ніхто не бачить мене під шпаклівкою… треба цим скористатися!.. на мені теж багато крові… кажу вам! кажу! торочу!.. злиплася… отакий шар!.. крові товстуна… потроху відклеююся від калюжі… тихенько… він стінки… де Оттавіо?.. справді! я його не бачу!.. усі горлають… у всіх нервовий зрив… усе почалося з Армелли… хто насправді зламав її двері?.. бідна жінка!.. що за знавіснілі пияки? хто вижлуктив стільки пляшок?.. бо від учора нічого не пили! від спраги мало не померли! змова! от! підступний задум запроданців!.. іще один!.. підступний задум!.. якби тільки це!.. а їхні грижі й діабети? а в метро як натерпілися!.. в тунелях!.. це вам не на поверхні!.. гай-гай!.. а у водостоках!.. а тим часом тут усі пиячили! паплюжили! ламали двері! помешкання, льохи!.. усе!.. уявіть лишень, вони не спали три доби поспіль! тривога за тривогою! без їжі й без питва!.. а найгірше — приходимо, а тут нічого немає! хоч би флакончик! усе згоріло, усе потрощене!.. з жодного крана не тече! ні краплі!..
Пожежа робить що хоче, біс його бери! остолопи! грабіжники! співучасники! самі ж і підпалили!
От що кажуть у брамі… хотів би їх під бомбами побачити!.. нічого не кажу… а вони собі:
«Вони з фріцами заодно!.. тому й не полізли до сховищ! ні!.. вона за Віші, шановна пані!.. я вам не кажу про воду, шановний пане! я кажу про Петена, телепню!.. я кажу вам про Шершиля, пані!.. я нічого не боюся, пане!… я вам не кажу про воду, телепню в кубі! коли такі страждання від шлунка, як у мене!.. а ви мою грижу собі не візьмете?.. вам би хоч трохи розуму!.. а вам би мій варикоз! хоч на годину! хоч на годину!»…
За отим з Баньоля залишається останнє слово… він відомий! дає ляпаса!.. і не млявого!.. дзвінкого! ляпаса!.. ще одного!.. ще!.. але кому?.. треба глянути… не наважуюся надто витикатися… вже й так виткнувся!.. Пірам гавкає… тепер на кого?.. я міг би доповзти до консьєржчиних дверей… вони не дивляться… але як боляче!.. не трохи! насправді!.. особливо лівий бік!.. а якщо Оттавіо мене помітить?.. трохи сумніваюся в Оттавіо… що поробиш! треба ризикнути!.. відклеююся від калюжі, від місива… обтрушую шпаклівку… вона прилипла до волосся… відриваю! «Ай!»… і до вуха!.. закривавлене!.. нічого не чую!.. таки підводжу голову… овва!.. гарпії, знов мої дві гарпії!.. от вони!.. наді мною! справді! мало не падають на мене!.. побачили!.. схилилися!.. удаю непритомного… «Докторе!.. Докторе!..» гукають… заплющив очі!.. лежу в калюжі!.. на весь зріст… не відгукнуся!.. та вони не гають часу!.. дринь! у скроню! просто в скроню!.. а я: «рааах!» вони за своє!.. інша сестра теж! дринь! дринь! мене бито!.. їх двоє!.. б'ють! «ай! ай!» не стримую крику!.. тікають… обидві!.. ховаються в юрбі сусідів! украй збуджених сусідів!.. кажу вам! ви б почули! лайка! зойки! стусани!..
— Негідник! Нахаба! Брехуха! Дурепа!
Сваряться!.. я занадто висунувся… поспішив!.. знову лізу під тиньк… занадто висунувся… нещастя!.. кров тече на очі!.. з лоба!.. і зі скронь!.. як ці дві гарпії мене розмалювали! силкуюся розплющити очі… але повіки склеїлися кров'ю… я певен, що Оттавіо десь тут… це ж його голос, це він!.. тепла кров, ковтаю свіжу кров… свою, не ту, що в калюжі… в калюжі вона згусла й холодна… мушу подивитися!.. що вдієш!.. ледь-ледь підводжу голову… що вдієш!.. спираюся на лікті… це Оттав! це він!.. справді він!.. бачу!.. червоним бачу через кров… кров на очі… і всі біля Оттава!.. бачу їх! бачу всіх!.. усі його кривдять!.. та ще й якими словами!.. він терпляче слухає… вони йому ледь до плеча… пояснюють:
— Так! так! Оттавіо! саме так!
Про що це?.. про кого?.. треба підсунутися ближче… підповзти… наважитися… про кого?.. про що?.. мова знову про мене…