«Слава Фердінану! Купуйте! Феєрія! Феєрія! Фердінанові слава й мільярди!»
Гукнули б ви оце мені на всі груди й від усього серця, то набагато б краще виглядали!.. Це ще не спокута! Ні! але зрештою, ваш віддих… від вас відгонило б не так… Кращий запах допоможе… Хоча до святості ще далеко!.. та зрештою… зрештою… тоді як зараз, як ви є… ви уявляєте себе в суді? погибель!.. Розгазетнений, обпліткований, язик у задниці, поширювач нечуваних дурниць, ницих наклепів, божевільних виказів і дедалі закаляніший! викритий до мозку кісток! випорожнений! гик! гик! гик! старий патефон! ви любчик!.. уявляю, як я вертітимусь і вибачатимусь! жахлива справа! карколомна!.. давайте, напишу!..
«Грабував, паплюжив, цькував, розпинав, ганьбив, правдивий герой! учинив тисячі диявольств, тисячі й тисячі кривд і безчесть!»
Як на вас дивиться суд! Як верховний прокурор проштрикує вас рожном погляду! як причмокує! затикає! Що я заперечу?.. Усе зафотографовано на хвилях! пустування, піруетики, підозри, діяння! Навіть наміри!.. я бачу, ви грайливо налаштований!.. вас неможливо захищати!.. Та ні, я зовсім не комижуся, вивертаюся.. викручуюся… де там! далебі ні! а може? Ніколи! Навпаки, мої емоції киплять! я блазнюю! обсцикаюся!.. ану ж бо, зачепімо цих зеленохмурих!.. струсонімо цих присяжних з потойбіччя!..
— Мерщій у транс, зуху! кажуть вони мені! У транс! ти нас гарно бавиш!..
Вони бачать усе ваше нутро, уявляєте, як це весело?.. у них пронизливі «міліметричні» хвилі!.. я вам казав!.. от і белькочи скільки хоч!
— От ґевал! аж бряжчать вони! дзенькають!.. кістками стукають одна об одну!.. це вони так загнуздують свої думки…
До того ж ви ще й, звісно, хибите!..
— З нього зірвали медаль!..
І от ви знову шалено регочете! коркотяг!.. навіть більше не жахаєтесь своїх злочинів!..
— Згляньтеся над ним! Згляньтеся над ним!
Сам себе компрометую… нема ради! нема ради!
Це жахливо — опинитися у вашій ситуації…
Голова суду стукає молоточком, вискакують три поліцаї, такі собі циклопи…
— Згляньтеся над ним!
Моє останнє слово.
Вас хапають, зв'язують, чистять, як картоплину, по живому! аж шкура димить!..
Так записано, це кодекс… «Кривда відважним: Перелицювання…» «Кодекс фантомів»… не три! десять покаянь!.. одне-єдине!.. і до дупи «обставини»!.. Закон і все! Я запекло опираюся, хочу, щоб вам хоча б повернули шкуру! Я піднесений, ви ж не заперечите?..
До бісової матері!
— Довжина? ширина? Писарю! записуйте!
Усе, чого домігся… «Зобов'язання відсутні»!
А ви отам тільки волаєте, аж дим іде! і розпочнімо!.. усе здирання, підрум'янення!.. підхрустіння і проштрикування!.. роз'ятрювання глибоких ран з притрушуванням особливими спеціями… ви шалено хвицаєте! які вибрикування!.. ніякої млявості на публіці!.. вони цього не воліють! шмагають вас у фарандолі! комічно! нестримно! усі навколо прокурора!.. потім різновид тарантели!.. жвавенькими крочками!.. в іншій тональності!.. під інші лютні!.. а потім зненацька! сто тромбонів! несподівано! гучні громи! вас наче підкидає, а ви голий! крутить у вирі на найвищих нотах «бро-о-о-о!» крутить так, що ви схожі на яйце!.. на яйце! Ах, шахрайський присуд під хор і регіт! під смішки фіолетові! жовті! зелені! червоні! укляклі шельми! смішки хтиві, із рохканням, з пирсканням, смішки якнайдурніші, несказанні, аж дерев'яні, коли замість голови скринька із кришкою! хря-я-я-п!.. хря-я-я-п!.. без упину хряпає кришкою!.. хря-я-я-п!.. хря-я-я-п!.. і ще дебільніші… такі, що здохнеш з нудьги, як почуєш, навіть скривавлений, пошматований, для вас такий дебільний сміх — то справжня кривда… але писар не дає вам померти… Знову шмагає!.. зі свистом!.. робота! бичування найвищої зради!.. у нього тріскучий батіг, на ньому кінчик жевріє!.. полум'яніє!