— Усе в язику!..
Ото ж то пустощі так швидко починалися, як він давав уроки гри на флюгельгорні! язиком! Дівчата хотіли вчитися на флюгельгорні! на флюгельгорні вигравати, гарненькі модельки!
— Тримай язик, як я! дивись, отак! Роби так язиком!
І вкручував глибокого цілунка! Гай-гай, Ромео — то лиш жалюгідний дівич! троянд драбина! смертельний подвиг! он поглянь на Жюля у візку і на його уроки гри на флюгельгорні! от забавлявся! ото життя!
— Отак язиком, отак! тепер ти! Ось дивись!
І Джульєтти на канапі! і свіжі, й тремтливі! ще й голісінькі! і шістнадцяти не буде! п'ятнадцять!.. на флюгельгорні! з закрученими язичками… вльооо!… вльооо! наче нявчать.
А той немитий опецьок іще скиглив!
Не заперечую, він був нещасний, визнаю! визнаю! він шукав ласки… що ж! але коли він мене пантеличив, можна сказати, і я кажу, це коли шукав, із ким злягтися, та не з гарненькою й пухкенькою!.. де там! ні! з якоюсь рум'яненькою гарненькою красунечкою!.. аякже! западав на незугарну, з відхаркуванням!.. що тільки-но з лікарні, ще й недолікована… Овва! Оце мене обурювало! Мене — лікаря, анатоміста, гігієніста! фетишиста досконалих тіл! мене це не обходило, звичайно! але обурювало!
Бачите, які в нас різні смаки!
Йому світ клином зійшовся на Мандаринці! на його Мандаринці!
— Та тобі аби м'ясо! Чав! Чав!.. і далі ляпав красунь по сідничках!.. зі злістю!.. а ті собі тішилися! визнаю! визнаю! ще й хвицали! пирскали! стегнами колихали!.. здригались!.. повні снаги!
Він проголошував:
— Цих дівчаток вигодувано на тістечках Сент-Оноре, на вершках! на вершках!
Виробляв що хотів, отой опецьок Жюль! Мистецтво! нехай! флюгельгорн! нещастя!.. Я ні на чому не грав… усе — музика!.. Тільки трохи на піаніно лівою… не гучно… крім того, я не був брутальним! коли згадати дам! там треба не тільки чар, треба ще й гарячу кров, акордеон на бійні, от їхній смак… бо я, моя натура — то оперета… я багато розтинав, звичайно, але яка з небіжчиків розвага… знаходжу щастя тільки в опереті — грайливій, легкій, шелест суконь, зухвалій, але в міру… Якби комусь позаздрив, то Маленькому герцогу… Періколі… Став би я якогось дня несамовитим, то було б дамам до смаку, а мене б гидило, що вони надто люблять кров!.. а доки до того дійде, тепер, зі склеєною дупою, я собі міркую… міркую… у казематі, вдесятеро чорнішому, ніж Жюлева майстерня… який уже там газ у біса!.. які там лампи!.. які там дівчата!.. Тільки сочаться стіни! удесятеро гірше, як у Жюля! Подивився б я на нього в такій тюрмі, як ця! А що? із флюгельгорном або без! Грав би жалібних пісень! свіжо б виглядав! з такою пащекою!.. чи й тут би горлопанив? чи сурмив би у флюгельгорн? чи зворушив би моїх сусідів?.. чи пройняв би жалем?.. чи пробив би стіни?.. у вальсі… усіх! усіх інших!.. моїх!.. виказників-шакалів… у польці… отоді усі прийшли б…
І у такт! правда ж? у такт! не так, як я, зі склеєним задом!.. ні отой у гондолі!
Останні рими у вихорі! вихрові! три такти! чотири такти! жваво! жваво!
А щодо Жуляки, коли про нього мова, про брудного засранця, він людей мордує і розважається! от де різниця в наших вдачах!.. два характери!.. Прилетів би до нього янгол, він би й з ним повівся гірше, ніж із рибиною на сковороді!.. Не міг, щоб красуньок не принизити, не скривдити… або вкладав поряд молоду зі старою… теж для міфології!..
— Не рухайтесь, богинечки мої!.. Тісніше!.. Притуліться як слід, пташечки!..
У неймовірних позах.
— Їх з ріпи вирізьбити б, чуєш? із ріпи! а не в бронзі! у саксенській! із ріпи! О, мій Олімпе! якби ж то мені піч!
Він уявляв свої моделі тільки в глині, із печі! хтось його відволікав… зазирав у вікно…
— Це що таке?.. що?.. ви?.. піддивляєтесь?.. На дупи зиркаєте?.. на дівчат? на красунь? ні?.. Месьє захоплюється пластикою?.. не пластикою?.. Намалювати вам герань?.. Гуашшю?.. Вам все одно? Тоді не заважайте!..
І нишпорив під канапою… мав там запас гуаші… і гукав звідти:
— «Перехід Червоного моря»?.. Який мотив? Як?.. Який мотив?.. Щоб яскраві кольори?.. Синє? жовте? чи вам подобається блідіше? геть бліде?.. Є! Маю! німфи!
Бач, швидко все знаходив, не барився!