— Дві тисячі!.. Удома будете дивитись, що до чого!.. час митця безцінний!.. нічого не тямите!.. вам не тільки продай, а ще й розкажи!.. що за манери! ви що, не бачите, у мене голі дами!
Пристойність!
Бувало, клієнтів виганяв десять! двадцять разів! цілком вартісних клієнтів! надзвичайно люб'язних персон!.. спантеличених його манерами!.. весь час напідпитку… ба гірше! гірше! навіть не впізнавав! бувало… лаяв!.. і саме тих, хто справді цінував його мистецтво!.. в яких усі салони затикані його творами! які купували тільки в нього! сотні статуеток… фрески!.. знаходили йому виправдання… усе йому прощали, майже все… Часом стоять, чекають… бояться підійти, стоять на розі, дехто, траплялось, тричі Гірку обійде, доки наважиться підійти до вікна… їх багато мене знали… чекали мене у сквері Вінтимільї, чигали… як повертався з диспансера…
— Який він сьогодні?
— Мерзенний!
Усе одно мало не поклонялися.
— А п'яний?
— Гай-гай!
Я завжди йшов вулицею Кюстіна… провулком Пілона… Вінтимільї… дякували мені… а іншим разом траплялося, коли не дуже п'яний… коли хороший настрій:
— Заходьте, пані та панове! Прошу! Частую кавою! навіть у Абетца такої нема! Пригощаю!
І правда! мокко! та не всі наважувалися!.. Жюлева люб'язність?.. краще постояти перед вікном… пили каву стоячи…
— О, який пан Жюль чудовий!
— Радий, що вам подобається!
Чемність.
Але щоб не затримувалися!
— Ну ж бо, швидше! Гляньте, яка Танагра! Обпалю її вам після війни! Беріть як є! М'яка? що м'яка? м'яка? а ви, ви тверді?.. це у вас гроші м'які!.. гроші!..
Платіть і бувайте здорові! Раз-два! і без розмов!
Отут, у казематі, сиджу й міркую. От що тюрма: міркуй собі… Міг би мати гіркі спогади… Власне, маю!.. а щодо Жюля? думаю, думаю собі!.. Не певен, що він мене ненавидів… радше заздрив! Певно!.. і часом до найгіршої ворожості… зжер би… усе пов'язане зі мною… медаль! очі! мою сьому піхотну дивізію! мою Арлетту! її танцівниць! зривав заняття… розбещував… з вікна визирав, носярою водив, вичікував…
— Агов! Агов!
… щоб зайшли до нього… а не йшли на курси…
— Сюди! сюди, дівчатка! У мене є цукерки!.. Солодощі! Цигарки із золотими кінчиками! Помаранчі! Кава! Ви ж стомилися, красуні! Вам треба відпочити!
Вони підходили, розмовляли.
— На кілька слів!.. на кілька слів!
Пішки від самої Опери! До Арлетти, знов по сходах, знову «перекладина»? «Раз! Два! Дівчата!.. Пліє!.. Пірует! Пірует! Танде! Танде! Арабеска! два оберти, отак! вище! Три оберти!.. Позиція! Отак!»
А думаєте, ті дівчатка не піддавалися вмовлянням?.. От Жюль… А от канапа… от безе… причарування!.. його взяла! Крок! Два кроки! Вікно!.. бо він мав безе, чортяка! справжні, з кремом!
— Лягайте, панночки! Куди вам ще по сходах! дивіться, як уже захекались! Лягайте! Малюнок олівцем! Скидайте одяг! Хвилина! Мить! Ескіз!
Його взяла.
У нього навіть були баби! з ромом!..
І нехай Арлетта робить що хоче на своїх курсах! прогуляти! її уроки! стійки! пуанти!
Найгірше, що він сам-на-сам мене звинувачував, що я там пасуся! дупці мацаю! пачки задираю! дівчат зваблюю!
— Та ти що, вони приходять до Арлетти на уроки танцю!
Ще й виправдовувався.
Заспокоював його, пояснював, як усе насправді.
— Ну, то все одно зиркаєш, піддивляєшся! Лицемір! Підглядальник!
— Та не підглядаю я, не вигадуй! вампір! це ти їх очима пожираєш!
Я знав, що кажу!.. але йому кажи не кажи!.. чесність і Жюль!.. Це правда, я дивився на танець, завжди-бо любив танцівниць… ну то й що?.. ці позатілесні форми, міражі, створіння не те щоб з плоті!.. не ті, хто лишається, а ті, хто зникає!.. ну то й що?.. кому це шкодить?.. усе добропорядно!.. Хіба я не пует?.. Так чи не так? не митець, як Жюль, звісно! не скульптор і все таке!.. я не лапаю як пует, хіба що як лікар, але трохи!.. Лікар мусить доторкатися! мацати! та я цим не користався! Вони приходили до Арлетти, а не до мене!.. вчитись танцю, хореографії суворій! професійній, прошу врахувати!.. не для дурних дригань! фуете! круазе у п'ятій! на другу! на пуанти! вони аж тремтіли, любоньки, стомлені, спітнілі… сеанс тортур!..
Такі тонкощі, це не про Жюляку!
От я, чистота танцю, це я розумію… По суті, я такий самий кнур, що й він, як Жюль, як будь-хто, але для мене танець — то релігія. Без танцю — смерть! Гай-гай! у мене двадцять не станцьованих балетів! і їх ніколи не покажуть! отож суто духовно! Геть поза зиском, поза славою, от де я є! Що, хтось заперечить? Жюляка, може, заперечить? ласолюбний мавполюд, самі інстинкти! Псувач прекрасного! я б теж хотів! От звір! Чекайте! Гірше! я тремчу від гніву на своїх струпах, як думаю про це! на саму думку! Я пам'ятаю! найгірше! найгірше! Кубок! Пляшка! Праця! Лілі! Арлетта! Ох, згадую свої помилки! пастки! гріхи буття! а треба! треба! Чесність над усе! факти! факти! Подумати, Арлетта! Чи, може, я несправедливий? Він напосівся на Арлетту! з якого дива? раптом! нема ради! розкажу вам! усю історію! Арлетта його бачила щодня! була йому, сказати б, як сестра, моя дружина, не кокетка, нічого такого, просто гарна, показна!.. Але щоб бісики, то ні, де там! просто привітна з ним, дуже привітна.