Мільйони індивідуумів вийшли з своїх стійл. Це вносить розклад в загальний буденний хід історії. Це неприпустимо... В стійло! Назад в стійла! Це єдиний порятунок. Як? Ви запитуєте як? Ви говорите, що старі засоби не діють? Ви цілком справедливі, пане! Потрібні нові методи... І ось, вельмишановний друже, мій патентований Вершитель, мій механічний ідеолог «Z-42», що фабрикує безконкурентні і загальнодоступні істини, повинен прийти на допомогу людству. Ідеї, ідеї, друже мій, – погано прокип’ячені, нефільтровані ідеї, – ось де корінь лиха, вельмишановний друже мій.
Те, що вони – ідеї – перебували до цього часу в руках або, правдивіше, в мізках представників органічного ряду – необхідно визнати за абсолютно неприпустиме. Ці органічні мислителі – цілком безнадійна річ. Згадайте хоч історію з теологом, що в кінці сповідався перед богом за атеїзм! Суспільство не може довіряти такий великий скарб, як ідеї – вільнодумцям, що проповідують блюзнірське відношення до святого права власности і грубе невір’я. Механічний ідеолог, вірний, точний, легко контрольований, що фабрикує корисні для мас істини, – ось що нам необхідно. Мій ідеолог Z-42 і є таким механічним мислителем, автоматичним ідеологом, модерн-філософом, що працює за принципом шарикових підшипників і електромоторів в 1/4 кінської сили.
Одна четверта кінської сили – цього цілком досить для творення загальноприступних істин. Ідеї... Ідеї... Патентовані ідеї... Вельмишановний друже!
Чавуннобородий геній закашлявся, мабуть, захлинувся ідеями, що застряли в його пересохлім горлі, потім, затамовуючи кашель, продовжував:
– Мій патентований «ідеолог Z-42» складається, потрібно вам знати, із двох головних камер. Двох сфер діяння. Перша з них, камера «А» – генеративна. Це, так би мовити, конструкторська ідей. Друга, камера «Б» – передаточна. Ця – особливо важлива – надзвичайно важлива частина машини, на жаль, ще не закінчена мною.
За проектом, фабрикати першої камери (А) повинні переходити до другої камери (Б). Сприйняті особливими чутливими приладами, ідеї пересилаються проводом в споживчі установки шляхом електромагнітових хвиль. Всі масові місця, як фабрики, заводи, рудні, учбові заклади й інше, – повинні бути обладновані подібними установками: за допомогою спеціальних приладів утворюється постійне електромагнітне ідейне напруження, індуктивно зв’язане з центральними нервовими системами мас. Втворюється безупинне тиснення (підсвідоме і тим більш ефективне), – тиснення на психіку мас.
Це тиснення, – це ідейно-магнітне поле, ця невидима і непереможно діюча сітка ідей, – дозволяє керувати експериментованими, перевіряти їх стремління і уводити в їх мізки фабрикати камери «А» – «ідеолога Z-42». Повторюю: на превеликий мій жаль, цю частину машини ще не закінчено. Брак необхідних коштів.
Чавуннобородий геній знову закашлявся.
– Я намагаюсь відшукати кошти... Кінець-кінцем, скрізь зустрічаючи відмовлення, я вирішив приступити до демонстрації закінченої частини моєї машини, а саме камери «А» – генератора ідей – і таким чином набувати кошти, що необхідні для продовження праці.
З вашого дозволу, мій вельмишановний друже, – ви є черговим глядачем автоматичного мислителя Z-42!
Тут чавуннобородий геній замовк, загрузши в болото і тяжкий роздум. Коли він, нарешті, виліз з першого і другого, – подорожні були уже перед брамою вілли «Перманентної Дівочости».
– Входьте, друже, до мого бідного помешкання!
Він церемонно пропустив свойого гостя наперед і сам йшов позаду з виглядом знаючого собі ціну жирафа. Кожний новий крок неухильно наближав їх до мальовничої будівлі з чудернацькими окресленнями, що вимальовувалась з мороку. При бажанні ця будівля могла б носити наймення котеджу, або вілли, або палацу, але більш точного визначення, ніж «халупка», відшукати не було можливости.
Коли вони наблизились майже до будівлі, спереду промайнула якась таємнича тінь і, тяжко зітхнувши, заховалась за кущами бузини. Одразу ж десь жалібно пискнули двері, знову почулося важке, приглушене зітхання, і знову все стихло.
– Прошу вас, – геній енергійно підштовхнув свого гостя коліном. – Будь ласка. Так... Тепер сюди, ліворуч. Одну хвилину... Тут обережно. Це моделі здешевлених гільйотин... Зараз ми вже в вестибюлі... Так, не зачепіть, прошу вас, автоматичної шибениці. Я в цю мить дам світло. Ну ось – нарешті, ви у мене, мій вельмишановний друже! Прошу вас, ще одну хвилинку.