Раптом у двері обережно стукають, і майже одразу вони відчиняються. До мого кабінету велично запливає медсестра.
— Оксанко! Ти думки читаєш? — спантеличено питаю.
— Добрий день, Дариночко! Це ти про що?
— У мене тут для тебе пацієнт… Здається, у нього жар…
— У нього? — нахиляється до Славка медсестра. — Зараз дізнаємося! — вона рухом фокусника дістає з кишені градусника.
— О! Ти що, його там постійно носиш?
— Та ні! — махає рукою Оксана, — таке скажеш! Міряла собі температуру, та й кинула!
— А-а…
— Ану, пацієнте, давайте до діла… горло болить? Повернися до вікна… Дариночко, чиста ложечка є?
— На, тримай!
— Ану, розтули рота…
Поки Оксана займається Славком, я відходжу, повертаюся до них спиною і, маючи слушну нагоду, витягую з кишені «шукача». Що там розповідав мені Ігор? Радіус дії приладу — чотири квадратних метри. Зараз ми перевіримо, що ти за один, Славку… Я вмикаю «шукача». Екран світиться блідо-зеленим, чорна сітка координат… та дві яскраві зелені плями… чи одна? Якось він погано працює, цей прилад… одна пляма, схожа на якісь перешкоди чи підсвічений екран з мого боку, то з’являється, то щезає… Отже, що? Трохи несправний прилад? Чи, може, людей з активною меркабою в кабінеті двоє? Славко і… Хто ж другий?
4
Інтернет завжди давав мені відповіді на всі питання. Та зараз він мені майже нічим допомогти не може. Про «індиго» пишуть усіляку нісенітницю, приблизно того ж змісту, що і п’ять років тому. Проглянула інформацію про запорізькі школи-інтернати. Теж нічого особливого. Про діяльність Мирослави — ані слова.
Зазирнула в «Контакт». Нових повідомлень немає. На дошці намальовані квіточки від колишньої одногрупниці та привітання з давно минулим днем народження. Переглядаю ще декілька поздоровлень від друзів. Відповідаю всім: дякую, дякую, дякую…
До мене набивається у друзі якась L@ra Сroft. Додаю її. Цікаво, хто така? У неї на аватарці й дійсно — Лара Крофт[12]. Тобто Анжеліна Джолі в ролі Лари Крофт. У коротких шортах, з довгою косою і великим пістолетом. Більше фото немає. В друзях — тільки один капловухий молодик в окулярах, що ховається під ім’ям Хаker. Про себе вона пише, що вона агент 007, православного віросповідання, обожнює графа Дракулу і входить до співтовариств: «Ми — блондинки» та «Всесвітні лиходії».
Дуже дотепно…
І тут несподівано від неї надходить повідомлення:
В мене є інформація для тебе.
Відповідаю:
Ларо, ти хто?
> L@ra Сroft:)
> Яка в тебе інформація?
> Лист. Про людину, яка тебе цікавить. Висилати?
> Так.
>> —-Original Message---
From: Чаjка
Sent: Friday, November 21, 200_ 3:32 PM
To: L@ra Сroft
Subject: Re: L@ra Сroft.
Місяць тому я познайомилася з хлопцем. Випадково, на вечірці у подруги. Що цікаво, потім я так і не змогла з’ясувати, хто його туди запросив. Хлопця звуть Арсеній. Арсеній дуже багатий — у нього купа грошей, квартира, як у арабського еміра, та дві машини. І це у його віці! Я спочатку вважала, що він якийсь мажор, та згодом так і не натрапила ні на який слід заможних батьків. Більше того, виявилося, що він — сирота. Виховувався в дитячому будинку в Запоріжжі. Це він сам мені розповідав.
Але це все дрібниці. У порівнянні з тим, що він уміє, всі його багатства — ніщо. Виявляється, він вдало гіпнотизує людей, які після його впливу робляться слухняними й виконують усі його забаганки. Одного разу ми зайшли в ювелірний магазин, він вибрав для мене найдорожче кольє з діамантами, і його нам віддали безкоштовно. У нього ні в чому немає обмежень. Його дії межують із безумством. Трохи згодом на виставці сучасного мистецтва він обрав картину, яка йому сподобалася. Попросив охоронця загорнути і винести йому до машини. І охоронець покірно все зробив. І ніхто, ніхто його не зупинив. Усі вважали, що так і треба, і нічого дивного не помічали. Він бере від життя все, що хоче. Каже, що доволі настраждався і мав у житті обмежень. А зараз він надолужує згаяне. Я спитала в нього, чи не хоче він влади? Стати президентом, наприклад? З його здібностями можна досягнути будь-чого. Він відповів, що вже має владу і, якщо йому заманеться, може вчинити на землі хоч ядерний апокаліпсис. Він грається зі світом і зовсім не боїться, що його викриють. Я з ним почувалася, як Бонні з Клайдом[13]. У мене враження, що я потрапила всередину цікавого пригодницького фільму. Йому подобається викид адреналіну у кров. Іноді він навіть робить так, щоб нас переслідували, а ми втікали…
13
Бонні Паркер і Клайд Берроу — відомі американські грабіжники 30‑х рр. ХХ ст. Історія закоханих грабіжників неодноразово інтерпретувалась у мистецтві.