— Дивно…
Я роззираюся. Тут багато книжок, навіть на кухні. На холодильнику, на столі, на табуреті. Чого тільки немає: і «Трипільська культура», і «Астральні подорожі», і навіть Юнг — «Таїнство возз’єднання».
Біля мене на столі поряд із сільничкою та недопитою чашкою молока лежить розгорнений зошит. На одній сторінці намальований зодіак, весь вкритий незрозумілими надписами та астрологічними знаками, поряд коло, розділене на вісім частин із намальованими місячними фазами. На другій щось написано. Я обережно заглядаю:
Хто пізнає таємниці календарів, той пізнає таємницю життя та смерті й оволодіє таємною магією. Се Лена сидить біля озера і плаче за загубленим Іванком. Завітайте на свято Цукімі[15] й у відблисках палаючої осені згадайте про втрачену Трою.
Красиво… Але геть нічого не зрозуміло.
— Кави? — запитує Світлана, і я здригаюся. Щось я стала нервовою…. Та вона не звертає на це уваги, навіть не хоче від мене відповіді, а просто повідомляє мені факт і ставить джезву на плиту.
— Ти не соромся, почувай себе, як удома, — кидає мені через плече, відчиняє холодильник і дістає молоко та варення з червоних ягід. Повертається до мене:
— Цікавишся? — киває на зошит і ставить паперову пачку молока на стіл.
Ніяково відвожу невихований погляд від дивного зошита. Світлана тим часом насипає варення з банки в кришталеву вазочку і ставить на стіл біля мене:
— Скуштуй, це — калинове. Дуже корисне для пам’яті…— піднімає на мене прозорі очі,— ми точно з тобою не зустрічалися?
Я знову заперечливо хитаю головою. Світлана знімає з плити джезву і знову запитує:
— Тобі з молоком?
Мовчки киваю. Слідкую за її плавними рухами — здається, вона не виконує звичайну домашню роботу, а танцює загадковий повільний танок. Дістає чашки — синій кобальт із золотими зірками. Розливає каву. Рука трохи підіймається й опускається. Додає молоко. Повільно, граційно. Потім, простягнувши догори тонку руку, дістає з полиці печиво. Ставить біля мене чашку. Сідає. Не встигаю оговтатися, як Світлана присуває до мене зошита, в який я мала прикрість зазирнути:
— Якщо цікавишся, то можу тобі розповісти… Тобі це згодиться, — стверджує вона та кидає на мене твердий, трохи зверхній погляд. Заперечити їй неможливо. Вона впевнена, що краще знає, що мені потрібно…
Я киваю та приречено констатую про себе: «Ось уже й кролики мною командують…» Чи як там казала Аліса у Льюїса Керрола?
А Світлана вже тикає рукою в зодіакальне коло:
— Це дуже важливо, дивись, — очі в неї загораються фанатичним вогником. — Те, що коло ділиться на дванадцять знаків зодіаку, гадаю, тобі відомо, та є ще один поділ — на вісім частин. Це так звана зірка Богородиці. Дуже важливо з’єднати сонячний та місячний цикли і синхронізуватися з ними. Тобі вираз «Метоновий цикл»[16] про щось говорить?
— Ні…— ошелешено мотаю головою
— Зрозуміло… — закочує очі Світлана та шумно вдихає повітря. Потім не менш шумно видихає і з новою порцією нездорового ентузіазму продовжує:
— Цей поділ співпадає з основними язичницькими святами, сакральна пам’ять про які майже повністю втрачена. Так ось, перша точка — Великдень. Весняне рівнодення. Місяць, чи по-інакшому Луна, та Сонце з’єднуються. Росте день, росте Луна, молода Дівчина — Юнка, або Данка. Друга точка — Белтайн, одна восьма року. Тут наше розширення обмежується тільки нашим інтелектом. Третя Купала — літнє сонцестояння, або одна чверть року. В точках сонцестояння Сонце та Луна максимально віддалені. Місяць розділений навпіл, тобто перша чверть. Четверта… отут починаються цікаві речі…— прозоро-зелені очі Світлани розгоряються сильніше, і вона починає говорити швидше та збудженіше:
— Розумієш, коло ділиться ще й на три частини. І одна третя, це саме четверта точка — Юнка, перетворюється на Жінку, Ладу. П’ята точка — три восьмих року. Лунгасад. Знову — обмеження тільки в голові. Шоста — одна друга року — Троян, або свято Цукімі в Японії. Повний місяць та осіннє рівнодення. Луна та Сонце символічно дивляться одне на одного. Сьома — Калита або Самтайн, п’ять восьмих року. Розширення обмежується. Відкушується… На свято Самтайн кельти пекли хлібці з отвором посередині. У нас подібні пироги пекли на Калиту. Тобі слово «калита» нічого не нагадує?
Я знову мотаю головою:
— Ні…
Світлана зверхньо посміхається:
— В російській мові є слово «калітка»… Тобто хвіртка. Калита — це хвіртка в інший світ… Коловорот насправді — Коло Воріт. Воріт до інших світів…
16
Метоновий цикл — кожні 19 років молодик і весь місячний цикл повертається до того ж дня сонячного року. При цьому в 19 роках міститься 235 місячних місяців. Вперше це помітили в Древньому Китаї в VI ст. до н. е. Те ж відкриття в 432 р. до н. е. незалежно від китайців зробив грецький астроном Метон. Від нього й пішла назва «метоновий цикл».