Не знаю, доки це має тривати, але стосунки між нами згармонізувалися. Перестала провокувати мене як чоловіка, а я перестав стерегтися — визначено було кожному своє місце й свої межі, яких не переступали. Але про приїзд ніколи не попереджувала, а звалювалася-таки як сніг на голову — любила сюрпризи, хоч і маленькі і хоч це вже давно сюрпризом перестало бути. Щоразу в неї на вустах розцвітала всмішка, а очі дивилися хитренько. Орендну плату приносила регулярно й без порушень, і я вкладав її у спеціяльного конверта, а що господарчі потреби з утримання квартири Миколи Лика весь час з’являлися, видавав їй із тих грошей. Здавалося, що вона і я одне одного потребуємо, так, зрештою, й було. Часом телефонувала, але тільки в особливих випадках, зрештою, жила автономним життям, про яке мало оповідала, як це й буває в батьків та дітей, і я не наполягав.
Однак знав чи відчував, що наші стосунки дочасні. Колись конче мав настати такий день, коли Коза приїжджати до мене перестане, адже наші стосунки — неузвичаєні. Хтось лихий міг би сказати, що ми химерні коханці, але коханцями не були. До речі, принагідно Комп’ютерна Діва сказала таку загадкову фразу:
— З чоловіками в мене все нормально!
Коли так, то й хай.
Хтось сентиментальний про нас міг би подумати, що я імітую для Кози з фотоапаратом батька, а вона — дочку. Але й це не так, хоч до істини ближче. Річ у тім, що ми нічого не імітували, наш зв’язок просто був. Притому справді гармонійний, що нагадувало дружбу. Але й друзями не були в повному розумінні — надто мало розповідала про себе сокровенностей, а що оповіла, я тут записав. Однак розумів, що багато чого не розповідає, — для цього в неї, очевидно, є подружки, хоч би та, що згадана, — художниця Наталя, з якою колись відвідувала пляж нудистів. Я також жив звичним (автентичним і автономним) життям. До речі сказати: спершу Ж. Смикальська читала мої твори, а потім перестала, хоч у неї зібралася моїх книжок ціла бібліотечка — звісно, дарованих мною. Я не ремствував: художні смаки в нас були неоднакові, хоч не раз сходилися. Але й це не руйнувало нашої, може, й ірраціональної злитості, що її потребували навзаєм. Яка природа цього зв’язку, сказати не беруся, бо то поза моїм розумінням. Одне тільки знаю: без любові тут не обійшлося. Отож коли та, хай ірраціональна, без жодного оформлення, любов, яка може бути вища від мови тіл і яка не виключається, на певному (може, й ідеальному) рівні закінчиться, — закінчаться й наші незвичайні стосунки. Але поки що, хоч минуло кілька років, ми одне одному потрібні, і я в тому чомусь переконаний. Попри все, ми в цьому світі якась сутність, що з’єдналася, може, на абсурді, а може, й без жодних виваг та розрахунків, а тільки тому, що я без неї порожнію, а вона, чомусь віриться в те, — без мене. А коли це так, не заглядатиму в майбутнє і хай цей експеримент, поставлений мойрами, завершиться згідно з їхньою волею. Вони цю виставу розіграли, хай і придумують до неї кінця. Амінь.
2006–2009
Примітки до електронної версії
С. 97: Ще одна несподіванка його чекала (перша — та, що Комп’ютерна Діва виявилася жінкою Прутнюка, але чи жив він з нею, чи тільки приймав як свою гостю, лишилося невідомим), і то така, що і я, битий [жак] => жук, зачудувався.
УДК 821.161.2-31
ББК 84(4Укр)6-44
Ш 37
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено
Головна редакція літератури з гуманітарних наук
Головний редактор Світлана Головко
Редактор Анатолій Венцковський
В оформленні книжки використано шрифт української абетки художника Василя Чебаника
ISBN 978-966-06-0664-7
ISBN 978-966-06-0667-8
© Валерій Шевчук, 2014
© Наталія Михайличенко, художнє оформлення, 2014
ЗМІСТ
МИЛИЙ КОХАННЯ ТЯГАР …5
Фрагмент перший. Зачин …7
Фрагмент другий. Спадок — се фатум …30
Фрагмент третій. Тринадцяте коліно (під небом танці) …57
Фрагмент четвертий. Комп’ютерна Діва …82
Фрагмент п’ятий. Коза з фотоапаратом …132
Шевчук, В. О.
Ш 37 Фрагменти із сувою мойр: Милий кохання тягар: роман / Валерій Шевчук. — K.: Либідь, 2014. — 216 с.
Літературно-художнє видання
Шевчук Валерій Олександрович
МИЛИЙ КОХАННЯ ТЯГАР
Художнє оформлення Наталії Михайличенко
Художній редактор Олексій Григір
Коректори Алла Бараз, Людмила Іванова
Верстальник Олександра Мошеченко
Формат 60x84/16.
Ум. друк. арк. 12,56. Обл. — вид. арк. 11,5.