Марла із Х'ялмаром ще трохи повтикали-помедитували перед храмом, а потім потиху рушили назад до своїх роверів.
Hot springs and silver jewels
Щоб запхати дупу до басейна з вічно-гарячою водою, треба було скинути з себе весь одяг, зайти під душ (Марла цю процедуру безсовісно проігнорувала), роззути капці, обгорнутися квітка-стою тканиною і пройти нічним японським садком до заглибини в грунті. В тій мармурованій заглибині вже мочать старечі дупи двійко німців і квасять феміністичні вагіни дві довговолосі й довгорукі француженки. Потім приходять непалець із американцем, до них приєднується японець (південний кореєць? Він не розкривав рота…). Всі намагаються триматися якнайтихіше, світла в басейні мінімум, служка підносить зелений чай. Всі шепочуть, Марла не витримує божевільно гарячої джерельної води і ненормальної тиші сімох дорослих людей. Вона підтягується на руках, вилізає на бортик, дивиться, як із її тіла повільно стікає гаряча вода. Тонкими струмочками з кінчиків волосся до заглибинки між грудьми, шкіра гаряча й пружна. Тонка тканина наскрізь просотана водою, обліплює Марлине тіло, майже не збираючись у складочки. Вода потиху сочиться з тканини. Марла припиняє милуватися своїм тілом, неквапом зводиться на рівні ноги, щоби піти в шезлонг до Х'ялмара, але раптом передумує — відчуває, що замерзне — і знову занурюється у воду гарячого джерела. Час від часу температура робиться нестерпною — підземні сили плювалися все пристрасніше. Японець (південний кореєць? Він не розкривав рота…) замружено кайфував.
— Ну що, ходімо жерти? — Марла і стала тим злочинцем, що вбив розпарену узгоджену тишу.
Замовили велетенську купу всього сирого й розпечений прибамбас, схожий на сильно травмовану електроплитку, для смажіння тої купи. Дим і сморід паленого жиру став для Марли з Х'ялмаром немовби другим небом. Забавка «Шбурляння нарізаних шматочків моркви, молодої кукурудзи, м'яса, креветок на випуклу шваркотливу подобу пательні» — просто неперевершена японська забавка. Нарешті вона закінчується; всім, кому треба, роздаються гроші; всі, хто треба, розкланюються і бажають одні одним на до браніч. Марла позіхає на всю пельку й спотикається об поріг. Х'ялмар підхоплює її в останню мить.
Наступного дня Катманду зі своїм Дурбар-сквером, храмом Шіви й фресками, що зображають позиції Кама-Сутри [48] попід дахом храму, перетворюється на площу для шопінгу.
Катманду стає містом, що живе лише вуличками, вщент забитими різнорозмірними й різнокольоровими крамарськими вивісками. «GENIUS САРRISTORE», «ТІВЕТ-ВUTHAN», «HIMALAYAN», «SARNA BAZAR», «VІР» і просто сила-силенна крамничок, кав'ярень і масажних центрів із назвою «SHANGRILA». Людям так хочеться раю.
— Ми повинні це зробити, Х'ялмаре! — Марла зводить докупи брови і тягне хлопця до чергової крамнички ювелірів. Знайти ексклюзив не так уже й легко. Знайти ексклюзивну прикрасу й коробочку для контрабанди гашишу в одному — вдвічі складніше.
— Дивися… Оця. Яка класна… — Марла попросила дівчинку-продавщицю дістати зі скляної шафки стару срібну прикрасу-зберігальницю реліквій.
— Це з Тибету?
— Вона дорога! — зневажливо пирснула мадам з наманікюреними пальцями й лакованою зачіскою, очевидно, дружина власника магазину.
Ага. Змістовна ствердна відповідь…
Марлі відразу перехотілося купувати цю тибетську коробочку, хоч і коштувала вона 60 долларів — реальна ціна як для антикваріату. Ховала свою неприязнь до тьотьки-снобки Марла так:
— Знаєш, якось стрьомнувато купляти столітню річ… В неї ж також є душа, і хтось жив із цією прикрасою, носив у ній щось важливе. А тепер її за дешево продають, переправивши з Тибету-Хтозна, як вона діставалася тим перекупникам.
Х'ялмар, як у більшості випадків, мовчки погодився. Вони пішли до наступного магазину («Ширпотрєб!»), і до наступного («Попса!»), а потім ще до одного, ще і ще («Блін, такий відстій, як всюди, а коштує задофіга — як антикваріат…»), аж поки не знайшли, врешті, того, що шукали.
[48]
Позиції Кама-Сутри, що правомірно виглядають неприродними й непристосованими до людського практикування, є чимось на кшталт формул давніх алхіміків, що позначають різні комбінації з'єднання двох елементів для подальшого витягнення Духу з Матерії. Починаючи найвищим екстатичним з'єднанням Шіви й Шакті, що своїм вічним коїтусом творять Безсмертя, закінчуючи найнижчими рівнями храмових фресок, де в коїтусі людей можуть бути задіяні тварини (початкова стадія неочищених елементів). Верховне поєднання Божеств виливається вниз«творячи дедалі більшу різноманітність своїх форм. Давні алхіміки застосовували сексуальну енергію як джерело Еліксиру Життя, найпотужнішу креативну силу, засіб для досягнення вічного життя. Деякі з древне-китайських алхіміків направду доживали до 700-річного віку, протягом якого творили безцінні алхімічні тексти.