Хто саме зі співробітників ФСБ організовував вибухи в Москві влітку 1996 року, сказати важко. Лазовський був під арештом. Але очевидно, що в розпорядженні ФСБ було багато аналогічних структур, причому не тільки в Москві. Так, 26 червня 1996 року газета «Сьогодні» опублікувала замітку про феесбешну злочинну організацію в Санкт-Петербурзі. Вона складалася «переважно з колишніх співробітників КДБ». Створивши кілька фірм, колишні чекісти крім «чистої» комерції торгували пістолетами, вибухівкою і наркотиками, а також займалися переправлянням з Німеччини в Росію викрадених «Мерседесів» і «БМВ».
Нарешті, вибухи в Москві могли організовувати люди угруповання Лазовського, що залишилися на волі. Підстави для цієї версії серйозні.
У лютому 1996 року в Москві біля ломбарду на Великій Спаській вулиці співробітники МУРу при спробі продати револьвер «Таурус» затримали деякого Володимира Акімова, що виявився колишнім шофером Лазовського. Під впливом повідомлень ЗМІ про нову хвилю терактів у транспорті в Москві в червні-липні 1996 року, Акімов, що перебував під слідством, став давати показання про вибух автобуса 27 грудня 1994 р. «Сьогодні, перебуваючи в СІЗО-48/1 і бачачи політичну ситуацію по телевізору, — писав Акімов, — вважаю своїм обов’язком повідомити про вибух автобуса…» Акімов повідомив, що 27 грудня разом з Воробйовим виїхав на «рекогносцировку» до автобусної зупинки ВДНГ-південна на «Жигулях». Були намічені шляхи відходу. Увечері того ж дня на тій же машині, залишивши її недалеко від кінцевої автобусної зупинки, Акімов і Воробйов повернулися на проспект Миру, де сіли в ЛіАЗ 33-го маршруту. Коли в автобусі залишилося трохи пасажирів, — показав далі Акімов, — він і Воробйов заклали бомбу потужністю в 400 г аммоніта під сидіння біля правого заднього колеса. Вийшовши на кінцевій зупинці, Акімов пішов прогрівати машину, а Воробйов пустив бомбу в хід за допомогою дистанційного пристрою.
Ранком 28 серпня 1996 року на той час відставний підполковник Воробйов був арештований Цхаєм в момент, коли йшов на зустріч зі співробітником ФСБ, і доставлений в МУР на Петрівку, 38, де він, якщо вірити вироку суду, все розповів сищикам столиці, в тому числі й те, що він є позаштатним співробітником ФСБ. Незабаром Акімов від своїх показань відмовився, хоча вони були дані в писемній формі. Відмовився від своїх показань і Воробйов. Мосгорсуд під головуванням Ірини Кулічкової, мабуть, під тиском ФСБ, зняв з Акімова обвинувачення в співучасті в теракті і присудив до трьох років за незаконний продаж револьвера. Через те, що вирок обвинувачення виносився наприкінці квітня 1999 року і свої три роки він провів під слідством, Акімов вийшов із залу суду на волю.
Воробйов, у свою чергу, був засуджений до п’яти років таборів. Суд був закритим. В зал засідань не пустили навіть родичів підсудного. ФСБ дала Воробйову як своєму співробітнику позитивну характеристику, що була підшита до кримінальної справи. В останнім слові Воробйов заявив, що справа проти нього сфабриковане тими, хто хоче кинути тінь на ФСБ і на нього як позаштатного агента спецслужби. Сам вирок він оголосив «знущанням над спецорганами». Пізніше Верховний суд РФ знизив Воробйову термін до трьох років (які Воробйов на той час фактично провів в ув’язненні). Наприкінці серпня 1999 року Воробйов вийшов, хоча й Акімов і слідчі вважали його причетним до терактів 1996 року. ФСБ ще раз довела, що не кидає своїх співробітників і кінець кінцем домагається їхнього звільнення.
Про причетність до літніх вибухів угруповання Лазовського Цхаю стало відомо із ще одного джерела — від Сергія Погосова. Наприкінці літа — початку осені 1996 року з оперативного джерела була отримана інформація, що в Москві в центрі міста (в районі Нового Арбата, недалеко від Будинку книги і кінотеатру «Жовтень»), в квартирі 100— 150 кв. м, на верхньому поверсі проживає Сергій Погосов. В квартирі на першому поверсі того ж будинку знаходився офіс його фірми. За наявними оперативними даними, Погосов був безпосередньо зв’язаний з Лазовським і його бойовиками. Були встановлені й взяті на контроль телефони Погосова: домашній 203-1469, робочий 203-1632 і мобільний 960-8856. Вони прослухувалися протягом двох тижнів за завданням 1-го відділу Управління антитерористичного центру (АТЦ) ФСБ (колишній УБТ). З прослуховування стало відомо, що Погосов сплачує адвокатські витрати арештованого Лазовського і зібрав велику суму на хабарі для його звільнення. На квартирі Погосова також зберігалися гроші, що призначалися для бойовиків Макса.