Інформація була повідомлена Цхаю, що особисто отримав в прокуратурі санкцію на проведення обшуку в квартирі й офісі Погосова в рамках розслідування кримінальної справи Лазовського. Через кілька днів обшук був проведений 12-м відділом МУРу разом з 1-м відділом АТЦ ФСБ РФ (колишніми підлеглими Платонова). Обшук тривав майже до ранку. В квартирі Погосова під ліжком знайшли мішок, у якому знаходилися 700 тисяч доларів. Карбованці ніхто навіть не брався підраховувати, тому що вони лежали скрізь, навіть на кухні в банках з-під крупи. Крім того, в квартирі знайшли кокаїн (подруга Погосова була наркоманкою). В офісі на першому поверсі були знайдені мобільні телефони, один з яких був зареєстрований на Лазовського. Погосова і його подругу забрали в міліцію, але в той же день арештованих відвіз співробітник московського УФСБ. Вилучати гроші міліція не стала. Податківці заявили, що їх все це не стосується і взагалі не приїхали. Кримінальної справи за фактом виявлення кокаїну не завели. Виходило, що ані гроші, ані хазяїн квартири нікого не зацікавили.
Знаючи порядки, що панують в російських силових відомствах, Погосов вирішив, що люди, які прийшли до нього, вивезуть його і вб’ють. Щоб врятувати себе, він дав підписку про готовність співробітничати (під псевдонімом Григорій), і розповів одному з оперативних співробітників про справи Лазовського і його зв’язки в московському УФСБ.
Від Макса Погосов знав, що його бригада не бандити, а скоріше секретний військовий підрозділ, що вирішує державні задачі, що усуває людей за наказом, що організує провокації і терористичні акти. «Макс» був тільки виконавець. Накази надходять від керівництва.
На питання про гроші Погосов повідомив, що гроші — Лазовського, що сам Погосов — посередник, а легальним прикриттям діяльності є постачання в Росію сигарет «Парламент», що само по собі дає непоганий прибуток. Погосов висловив думку, що Лазовський незабаром вийде на волю, тому що не розколовся під час слідства, нікого не здав, поводився «гідно». В діяльність угруповання Погосов щиро радив не втручатися, пояснивши, що в противному випадку у Цхая виникнуть серйозні проблеми.
Через кілька днів після звільнення Погосова в нього відбулася друга й остання зустріч з оперативним співробітником, що його завербував. Насамперед, Погосов запропонував гроші в обмін на повернення підписки про співробітництво. Він розповів, що куратори з московського УФСБ були вкрай незадоволені його підпискою і запропонували Погосову документ «викупити». Прямі погрози були висловлені кураторами з московського УФСБ на адресу Цхая.
Розписку Погосову не повернули, хабар не прийняли. Наступного дня про вербування агента Григорія було офіційно повідомлено начальству. А ще через кілька днів в кабінеті оперативного співробітника, що завербував Погосова, пролунав дзвінок з московського УФСБ. Телефонували за дорученням керівництва і чемно порадили залишити Погосова в спокої, загрожуючи в противному випадку розслідуванням про нібито викрадені під час обшуку в Погосова гроші.
Григорія оперативний співробітник більше не бачив. Агентурні зведення від нього не одержував. 12 квітня 1997 року в віці 39 років Цхай раптово помер від цирозу печінки, хоча не пив і не палив. Ходять чутки, що він був отруєний ФСБ саме тому, що докопався до справжніх керівників угруповання Лазовського і зрозумів, хто саме організовував в Москві вибухи влітку 1996 року. Отрути, типу тої, котрою могли отруїти Цхая, готувалися в спеціальній лабораторії ФСБ, що знаходиться, за деяким даним, в Москві за адресою Краснобогатирська вулиця, буд. 42. В цьому ж будинку, кажуть, друкувалися і високоякісні фальшиві долари, якими ФСБ розплачувалася за замовлені вбивства й інші контррозвідувальні операції. Лабораторії ці існували ще з радянських часів (вважалося, що долари друкуються на випадок війни).
15 квітня 1997 року після відспівування в Богоявленському соборі Цхай був похований на Ваганьковському цвинтарі. Справа про угруповання Лазовського після смерті Цхая розпалося на епізоди. Припустимо угрупованням Лазовського займалися потім по лінії МУРу Петро Астафьев, Андрій Потєхін, Ігор Травін, В. Будкін, А. Базанов, Г. Богуславський, В. Бубнов, А. Калінін, а також слідчий з особливо важливих справ Управління з розслідування бандитизму та вбивств Мосгорпрокуратури Андрій Борисович Супруненко, що вперше допитував Лазовського ще в 1996 році.