Ст. 286. Перевищення посадових повноважень.
Здійснення посадовою особою дій, що явно виходять за межі її повноважень і призвели до істотного порушення прав і законних інтересів громадян чи організацій […]. Те ж діяння, вчинене особою, що займає державну посаду Російської Федерації […] із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування; із застосуванням зброї чи спеціальних засобів; із заподіянням тяжких наслідків, карається позбавленням волі на термін від трьох до десяти років з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років.
Ст. 207. Свідомо не правдиве повідомлення про акт тероризму.
Свідомо не правдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу чи про інші дії, що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значного майнового збитку […] карається штрафом […] або позбавленням волі на термін до трьох років.
І, нарешті, стаття 213.
Хуліганство — грубе порушення суспільного порядку, що виражає явну неповагу до суспільства, […] карається […] позбавленням волі на термін до двох років.
Посадова особа, що займає державну посаду — директор ФСБ Патрушев, — віддав наказ про проведення за допомогою спеціальних засобів (мішків з незрозумілим вмістом і мисливським патроном) насильницького виселення на всю ніч мешканців рязанського будинку. Результатом цієї абсолютно протиправної дії, не передбаченої військовими чи цивільними статутами, положеннями і законами, були тяжкі наслідки у формі збитку здоров’ю і психологічних потрясінь громадян, зокрема серйозна застуда однієї дитини, яку мати за наказом міліції витягла на вулицю прямо з ванни, не встигнувши його толком одягти, а також серцеві приступи і гіпертонічні кризи в декількох мешканців.
Принаймні два фахівці-медики дали висновки щодо психологічних наслідків «навчань» для вигнаних з будинку людей. На думку глави організаційної служби психотерапевтичної допомоги Комітету охорони здоров’я Москви Миколи Кирова, мешканці будинку в Рязані одержали серйозну психологічну травму: «Це порівняно з тим, що люди пережили б під час дійсного теракту. А люди, що пережили вибух, — це вже зовсім інші люди, вони безпосередньо наблизилися до межі життя і смерті. Такі серйозні моменти вже ніколи не залишають свідомість.
Хоча б в середині експерименту треба було повідомити мешканцям будинку, що тривога не дійсна, а навчальна».
Головний психотерапевт Москви Юрій Бойко намалював навіть більш безрадісну картину: «В результаті непевності і страху різко збільшиться споживання нікотину, спиртного і просто продуктів харчування. Частина населення вже сьогодні прагне одержати допомогу в непрофесіоналів: зростає інтерес людей до різного роду сект, магів, ворожок». (Від трьох до десяти років зі звільненням з посади на три роки.)
Знаючи про те, що в Рязані проводяться навчання, Патрушев протягом півтори доби не сповіщав про це громадськості і жителям будинку в Рязані, а це рівнозначно свідомо не правдивому повідомленню про теракт. (Обмежимося грошовим штрафом.)
Ну і згідно 213-ї статті за явну неповагу до суспільства — ще два роки.
Відзначимо також, що відповідно до частини IV «Положення про Федеральну службу безпеки Російської Федерації» від 6 липня 1998 року «Директор ФСБ Росії несе персональну відповідальність за виконання задач, покладених на ФСБ Росії й органи Федеральної служби безпеки». Цікаво, чи візьметься за цю справу генпрокуратура Росії?
Щоб порівняти те, що відбулося в Рязані зі світовою практикою, приведемо витримки з інтерв’ю бригадного генерала Джона О’коннора, що очолював так званий летючий загін британського Скотланд-Ярду — спецназ, що використовується в боротьбі з терористами й особливо небезпечними злочинцями. На питання, що він думає про події в Рязані, генерал відповів:
«Я був абсолютно шокований. […] Якби щось подібне трапилося у Великобританії, то організатор такої провокації був би відданий за це до суду. За 38 років служби в поліції я жодного разу не чув ні про що подібне. Причому не тільки в британській поліцейській практиці, але й у поліцейській практиці інших європейських країн. Мені навіть важко зрозуміти можливі мотиви, якими керувалися організатори цієї акції. Навіть якщо вони хотіли перевірити пильність населення, його реакцію на можливу знахідку бомби і вибухової речовини, то таку реакцію підказує елементарна логіка. Це може породити лише страх і паніку. Можлива реакція населення на потенційні теракти повинна вивчатися психологами і соціологами, а не перевірятися безвідповідальними людьми за допомогою незаконних і, я б навіть сказав, злочинних методів. Адже організатори цієї так званої перевірки пильності, можливо, самі того не бажаючи, стирають грань між терористами й поліцією. З погляду професійної моралі вони використовували методи тих сил, з якими покликані боротися».