Отже, Прімаков визнав, що вибухами в Росії займаються люди, пов’язані зі спецслужбами. Те саме підтвердив президент Грузії Едуард Шеварднадзе під час виступу на національному телебаченні 15 листопада 1999 року: «Я ще на зустрічі в Кишиневі інформував Бориса Єльцина про те, що його спецслужби контактують із чеченськими терористами. Але Росія не слухає друзів». Дипломатична етика не дозволила більш різкої заяви.
Поза тим очевидно, що Шеварднадзе підозрював в організації вибухів саме російські спецслужби. Справа в тому, що, за наявною інформацією, спецслужби Росії були причетні до двох замахів на самого Шеварднадзе.
Щоб не бути голослівними, подамо думку колишнього директора Національної служби безпеки США, генерал-лейтенанта у відставці Вільяма Одома, висловлену ним у жовтні 1999 року:
«Прем’єр-міністр Путін та його оточення з числа військових використовують цю чеченську кампанію для того, щоб чинити жорсткий тиск на Шеварднадзе. Вони вже спробували розчленувати Грузію, відібравши в неї Абхазію та Південну Осетію. Зараз вони хочуть використати чеченські події для того, щоби розмістити там війська, проти чого виступає нинішній президент Грузії. Російський уряд, починаючи з часів правління Прімакова, зробив принаймні дві спроби здійснити замах на Шеварднадзе. Керівництво Грузії надало урядам ряду закордонних країн переконливі докази. Прімаков особисто був втягнутий у це. Він використовував агентуру російської зовнішньої розвідки в Білорусі; з його відома було здійснено замах у травні на Шеварднадзе та деяких осіб з його оточення. Ми маємо плівки з записами розмов, які зробили самі кілери, що виконували замах. І за рік до цього перша спроба вбити Шеварднадзе була здійснена аж ніяк не аматорами, а справжніми професіоналами, добре підготовленими військовими групами. Вони могли бути підготовлені лише в Росії. Крім того, є безліч речових доказів, зібраних на місці злочину, які все це підтверджують».
Те, що посоромився сказати про вибухи в Москві Шеварднадзе, заявив Лєбєдь. На запитання французької газети «Фігаро»: «Ви хочете сказати, що за вибухами стоїть чинна влада?» — Лєбєдь відповів: «У цьому я майже переконаний». Лєбєдь вказав, що за вибухами житлових будинків у Москві та Волгодонську видно не чеченських терористів, а «руку влади», точніше, Кремля і президента, який «по шию в г….», повністю ізольований та разом із «сім’єю» має перед собою «лише одну мету — дестабілізувати становище з тим, щоб уникнути виборів».
14 вересня ФСБ та МВС зробили ту саму заяву, заради якої здійснювалися вибухи: правоохоронні органи не сумніваються, що серія вибухів від Буйнакська до будинку на Каширському шосе в Москві є «широкомасштабною терористичною операцією, ініційованою бойовиками Басаєва та Хаттаба на підтримку своїх військових дій у Дагестані», — повідомив Зданович. «Зараз ми поза всяким сумнівом можемо заявити, що за цими вибухами стоять Басаєв і Хаттаб», — підтвердив заступник міністра внутрішніх справ Росії Ігор Зубов.
Твердження Здановича та Зубова не відповідали дійсності. За день по тому начальник ГУБОЗ МВС Росії Володимир Козлов повідомив, що «встановлено ряд осіб, причетних до цих терактів», і що йдеться про групу терористів, які мають зв’язки в столиці та сусідніх з Москвою регіонах і містах. Ні Чечню, ні навіть Дагестан Козлов не згадував. Зданович та Зубов займалися відвертою дезінформацією.
Висновки ФСБ не були переконливі, а дії силових відомств по затриманню злочинців виглядали анекдотично. На тлі античеченской істерії в Москві, через кілька днів після другого вибуху, працівники ФСБ та ГУБОЗ затримали двох підозрюваних у здійсненні московських терактів, причому їхні імена без побоювання зашкодити слідству були відразу ж публічно названі: вихідці з Грозного 32-річний Тимур Дахкільгов та його тесть, 40-річний Бекмарс Саунтієв.
Тимур Дахкільгов, інгуш, народився та жив у Чечні, в грозненському районі Трампарк. Перебрався до Москви. Був фарбувальником на комбінаті «Красный суконщик». 10 вересня, відразу після теракту на вулиці Гур’янова, до Дахкільгових заїхав Саунтієв, сказав, що всім треба їхати до відділення міліції Північне Бутово на перереєстрацію. В міліції Тимура Дахкільгова та його дружину Ліду сфотографували, зняли відбитки пальців, зробили змиви з долонь та відпустили. Незабаром після другого вибуху до Дахкільгових та Саунтієва заявились оперативники, сказали, що в Тимура Дахкільгова на руках сліди гексогена (адже він фарбувальник!) і заарештували. У Саунтієва гексогена на руках не було, тому в нього під ванною знайшли пістолет, а на на дверній ручці його квартири, щоправда ззовні, тобто на сходовій клітці, — сліди гексогена. Підозрюваних допитували три доби. Саунтієва потім відпустили, забувши про знайдений у нього пістолет. Тимура Дахкільгова відвезли на Петрівку, 38 і звинуватили у зберіганні вибухівки та в тероризмі. Весь цей час його показували по телебаченню як упійманого злочинця, а Рушайло навіть доповів про затримання терориста в Раді Федерації.