За словами Дахкільгова, з ним працювали троє слідчих, які йому не представлялися і навіть не зверталися один до одного на ім’я. Подумки він називав їх Старим, Рудим і Ввічливим. Останній отримав своє прізвисько за те, що жодного разу Дахкільгова не вдарив. Так минули три дні, після чого Дахкільгова перевели в СІЗО ФСБ Лефортово. Для ФСБ було вкрай важливо протримати Дахкільгова у в’язниці якомога довше, оскільки інгуш Дахкільгов був єдиною підставою для версії про «чеченський слід». Почалася внутрікамерна розробка Дахкільгова, про що той, зрозуміло, не знав. До камери посадили агента-внутрікамерника, який представився «авторитетним» кримінальником. Агент налаштував до себе інгуша, і той розповів про обставини своєї справи і про те, що до вибухів жодного стосунку не має. А ще через деякий час Дахкільгова відпустили. Експертиза змиву з його долонь підтвердила присутність гексана — розчинника, який використовується на комбінаті для очищення вовни. Гексогена на руках не було. «Чеченський слід» було втрачено. Але війна з Чечнею вже йшла повним ходом, тож Дахкільгов у в’язниці відсидів недаремно.
Коли 16 березня 2000 року керівництво ФСБ звітувало перед громадськістю про хід розслідування вересневих вибухів, один із журналістів поставив запитання заступникові начальника Слідчого управління ФСБ Миколі Георгійовичу Сапожкову: «Скажіть, будь ласка, чому Тимур Дахкільгов три місяці просидів у в’язниці як терорист?» Те, що відповів Сапожков, який уже кілька місяців займався розслідуванням терактів у складі групи з кількох десятків слідчих, засмутило журналістів, оскільки стало ясно, що слідство йде хибним шляхом:
«Можу пояснити. Проти нього були прямі свідчення тих осіб, які привезли цукор та вибухівку до Москви…
— Тобто вони називали його прізвище? — Ні, вони його… Йдеться про прямі свідчення — вони його впізнавали в обличчя як людину, яка брала участь у розвантаженні цих мішків. Отже, згодом, коли ми ретельніше… Ну, ви знаєте, що там гексоген на руках і, значить, інші деталі, які однозначно тоді давали підстави для роботи з ним як із підозрюваним. Згодом ми дуже старанно попрацювали в напрямку Дахкільгова. Довелося перевірити ще раз, пред’явити для упізнання вже в спокійній обстановці. І ми переконалися, що ті ознаки, за якими його пізнавали, вони для осіб слов’янської національності, що впізнають так званих кавказців, коли дали такі ось сумніви для тих, хто давав свідчення на нього, і ми шляхом ретельного дослідження, встановлення його алібі, дійшли висновку про те, що до цього злочину він не причетний. Це було розглянуто за участі працівників генеральної прокуратури. Вони погодилися з нашими доводами».
Ми змушені вибачитися перед читачами за російську мову Сапожкова. Планував Сапожков сказати таке: коли слідчі заарештували Дахкільгова і почали «пред’являти» його жителям будинків, щоб вони встановили, чи це не він закладав мішки з вибухівкою й таймери з детонаторами, жителі, для яких усі кавказці на одне лице, визнали в ньому людину, причетну до терактів. З Дахкільговим «старанно попрацювали» (ми знаємо, що його допитували, били, катували, надягали поліетиленові мішки на голову, душили, проводили внутрікамерну розробку). Але головне — тягнули час. Через три місяці Дахкільгов був вже нікому не потрібен, і за погодженням з генпрокуратурою його відпустили, а справу проти нього закрили.
Отже, Дахкільгов сидів з двох причин. По-перше, натовп упізнав у ньому зловмисника, по-друге, на руках його знайшли гексоген. Проте з вибуховою речовиною в ФСБ не все було благополучно. Незабаром після вибухів у ЗМІ почали з’являтися матеріали про те, що «версія з гексогеном, за твердженням ФСБ, є відволікаючою. Насправді в усіх вибухах терористи використовували іншу вибухову речовину». Західні оглядачі вказували, що уламки будинків у Москві розібрали та вивезли з блискавичною для Росії швидкістю — за три доби. Недовірливим іноземцям здавалося, що коли в Росії працюють настільки ретельно, тоді неодмінно мають заплутувати сліди. «Відволікаючою» версія ФСБ була для громадськості. Терористи добре знали, яку вибухову речовину вони використовували, і приховувати від них компоненти вибухівки не було сенсу.