16 березня 2000 року Зданович вказав в одному із своїх інтерв’ю, що по наявній у ФСБ інформації журналіст Микола Миколаїв, що веде на НТВ цикл передач «Незалежне розслідування», має намір у найближчі дні, ще до президентських виборів, провести розслідування рязанських навчань у студії НТВ. Програму було призначено на 24 березня. Не дивно, що за кілька днів до цього прийшла звістка, якої чекали багато місяців. 21 березня Федеральне агентство новин (ФАН) передало повідомлення про результати експертизи зразків цукру, знайденого в Рязані 22 вересня 1999 року. У ФАН інформація прийшла з Рязанської області, від начальника УФСБ по Рязанській області генерал-майора Сергеєва. За його словами, експертизою було встановлено, що в знайдених мішках містився цукор без домішок яких-небудь вибухових речовин. «У результаті проведених досліджень зразків цукру слідів тротилу, гексогену, нітрогліцерину й інших вибухових речовин не виявлено», — було відрапортовано у висновку експертів. Крім того, за словами Сергеєва, експертиза підтвердила, що вибуховий пристрій, знайдений разом з мішками з цукром, булв муляжем. «Отже, можна зробити висновок, що даний пристрій вибуховим не булв, тому що в ньому були відсутні заряд вибухової речовини і засіб висадження», — говорилося у висновку.
Поступово ставало ясно, що ФСБ намагається закрити кримінальну справу до програми Миколаєва і президентських виборів. Кримінальна справа, порушена 23 вересня 1999 року начальником слідчого відділення УФСБ РФ у Рязанській області підполковником Максимовим, після заяви Патрушева про «навчання» було 27 вересня припинено. Однак 2 грудня, тобто через два з лишком місяця, генпрокуратура порахувала, що кримінальну справу припинено передчасно, і, скасувавши постанову рязанського УФСБ від 27 вересня, відновила розслідування, давши зрозуміти, що з версією про «навчання» у ФСБ не все гаразд. Правда, «дослідування» було доручено не незалежному слідчому (такого не існує), а зацікавленій стороні — ФСБ, структурі, обвинувачуваної в плануванні теракту. І все-таки справу закрито не було.
Рязанське УФСБ повторно запросило в лабораторії ФСБ у Москві результати повної експертизи речовини, що находились у мішках з-під цукру, і механічного пристрою, знайденого при них. 15 березня 2000 року УФСБ одержало з Москви довгоочікувану відповідь (на яку так сподівалося керівництво): «Встановлено, що речовина у всіх зразках (взятих із трьох мішків) являє собою сахарозу — основу цукру, одержуваного з бурячної й очеретяної сировини. По хімічному складі і зовнішньому вигляді досліджувана речовина відповідає цукру у виді харчового продукту. У представлених зразках слідів вибухових речовин не виявлено. Ініціюючий пристрій не міг бути використаний як засіб висадження, тому що в ньому немає заряду вибухової речовини. Отже, реально мешканцям ніщо не загрожувало». А виходить, немає ознак «тероризму».
«На мій погляд, ми одержали досить вагомі підстави для того, щоб справу припинити у зв’язку з навчальним характером подій, що мали місце 22 вересня 1999 року в будинку по вулиці Новосьолов»,— повідомив в інтерв’ю 21 березня 2000 року слідчий Максимов, котрий порушив справу.
Тепер потрібно було дезавуати результати експертизи, проведеної Ткаченко. Ця честь також випала 21 березня на долю Максимова: «Аналіз проводив начальник ІТО [інженерно-технічного відділу] Юрій Васильович Ткаченко. На його руках, як пізніше з’ясувалося, після добового чергування залишалися сліди пластиту, до складу якого входить гексоген. Необхідно відзначити, що подібне «тло» у виді мікрочастинок може бути присутнім на шкірі тривалий час — до трьох місяців. Чистоти проведеного аналізу можна було досягти тільки при роботі в одноразових рукавичках. На жаль, вони не входять у робочий комплект спеціаліста-вибухотехніка, а засобів на їхнє придбання немає. Ми дійшли до висновку, що тільки тому міліціонери “поставили діагноз” — наявність вибухової речовини».
Напевно, саме так написав Максимов у супровідній документації в генпрокуратуру, пояснюючи необхідність закриття справи проти ФСБ по статті «тероризм». Вимагати від слідчого героїзму ми не вправі. У Максимова, як і в усіх нас, родина. Йти проти керівництва ФСБ було непрактично і ризиковано. Однак слід зазначити, що думка Максимова розходиться з точкою зору Ткаченко, якого ніяк не можна запідозрити в зацікавленості в цьому питанні. Нічого, крім неприємностей, принциповість Ткаченко принести йому не могла. І дійсно — після рязанського епізоду він був відряджений у Чечню.