У 1995 році Лазовський створив аналог «узбецької групи», що складалась з ветеранів спецпідрозділів «Вітязь» і «Вимпел»: Кирила Борисова, Олексія Сукача, нагородженого за бойові операції в Чечні орденом Мужності і декількома значками внутрішніх військ МВС, Армена Шехояна і Павла Смирнова. Група пропрацювала чотири роки. «Підрядчиком» групи був, зважаючи на все, Марат Васильєв.
У 1999 році Васильєв був арештований і засуджений на 13 років колонії строгого режиму за вбивство в 1993 році Алієва, власника торгового ряду на Люблинськом ринку (це єдиний злочин, за яке був засуджений Васильєв). Восени 2000 року був затриманий Борисов, потім і інші спецназівці: Шехоян, Смирнов і Сукач. У квартирі останнього знайшли арсенал угруповання: сім автоматів, десять пістолетів Макарова, два пістолети CZ MOD-83 чеського виробництва і німецький револьвер Rohm. Суд над арештованими почався в Москві в квітні 2001 року. В жодному з інкримінованих їм злочинів підсудні не зізналися. Питання про можливу причетність їх чи Лазовського до терактів у Москві у вересні 1999 року слідство і прокуратура не піднімали. Супруненко врахував сумний досвід свого попередника Володимира Цхая і вирішив не давати ФСБ приводу до свого усунення.
«Вимпелівцям» ставилися в провину чисто карні злочини. Так, прокуратура стверджувала, що 21 травня 1996 року Марат Васильєв запропонував Борисову і Сукачу «розібратися» із власниками кафе-шашликової «Усадьба», розташованому на 36-му кілометрі московської кільцевої дороги. О третій годині ночі бойовики приїхали до шашликової, облили її бензином і підпалили. Власників кафе Газаряна і Дуляна, що вибігли з палаючого закладу, обстріляли з пістолетів (стріляли над головами, для острашки).
23 вересня 1996 року був убитий глава італійської фірми «Dimex» Дмитро Наумов. Він продавав за кордоном нафтопродукти чеченців і привласнив значну частину виторгу. У Росії Наумов, відомий також під прізвиськом Бендер, з’являвся досить рідко, – одержавши подвійне громадянство він проводив велику частину часу в Італії. У травні 1996 року він приїхав по справах у Москву і зупинився в готелі «Балчуг-Кемпінскі». Тут його вперше побачили Борисов і Сукач.
23 вересня Наумов знову з’явився в Москві і зупинився в «Тверській». Близько шостої вечора Сукач, що знаходився в цей час на Тріумфальній площі, біля станції метро «Маяковська» одержав від посередника два пістолети ТТ з глушниками, які потім передав Борисову. Виконавця в «Жигулях», за кермом яких сидів Павло Смирнов, привезли до готелю. Борисов піднявся на четвертий поверх, у холі наткнувся на Наумова і відкрив вогонь одночасно з двох «стволів». Усі п’ять випущених ним куль потрапили в голову жертві. Виходячи з готелю, Борисов сказав охоронцю: «У вас там людей розстрілюють, а ви отут спите». Охоронець кинувся нагору, а Борисов сів у «Жигулі» і поїхав. Через пару днів учасники вбивства були вже в Чечні.
Незабаром група повернулася в Москву і 11 липня 1997 року за вказівкою Марата Васильєва вбила гендиректора фірми «Harley Enterprises» Олександра Байрамова, що займалася постачаннями в Росію сигарет на пільговій основі. Бізнесмен не захотів поділитися прибутком від останньої угоди, що принесла йому 8 млн. доларів. У 1-му Червоногвардійському проїзді одна з машин «вимпеловців» підрізала «Мерседес» Байрамова так, щоб він урізався в інший автомобіль (з убивцями). Коли учасники зіткнення вийшли з машин, Борисов і Шехоян буквально зрешетили Байрамова (у Сукача пістолет заклинило).
Група знову тимчасово виїхала в Чечню. У травні 1998 року вона повернулася в Москву для виконання ще одного замовлення: вбивства гендиректора фірми «Ветер века» Олександра Редько, що числився помічником депутата Держдуми від ЛДПР Олексія Зуєва. 18 червня убивці приїхали до гаражів на вулиці Кравченка і стали чекати жертву. Коли підприємець вивів машину і пішов закривати гараж, Борисов і Сукач відкрили вогонь. Охоронці Редько організували погоню, але наздогнати колишніх спецназівців не змогли. Редько був важко поранений, але вижив.
25 червня 1998 року був убитий голова адміністрації Нефтеюганська Пєтухов. Оперативна інформація, отримана в рамках справи оперативної розробки (ДОР) під промовистою кодовою назвою «Хищники», привела оперативників до висновку, що вбивство було замовлено Сусловим і проведене Лазовським.
23 серпня 1998 року Борисовим і Сукачом за крадіжку в Сукача великої партії наркотиків був убитий член угруповання Лазовського Дмитро Заікін. О першій годині попівночі Сукач вивіз Заікіна на «Волзі» в Марьїно і застрелив прямо в машині. Потім Сукач і Борисов відвезли труп на пустир Верхніх полів, розчленували його лопатою і закопали, а голову викинули в Москву-ріку.