Очі Лепольда розширилися й опустилися від дядькового погляду.
— Так, звичайно.
— Добре! — Він невиразно подивився вслід племіннику й повернувся до столу.
А думки Лепольда були сумними та аж ніяк не безстрашними. Може, і справді було б краще розгромити Фундацію й здобути енергію, про яку казав Вініс. Але потім, коли війна закінчиться й він безпечно сидітиме на троні… Він гостро усвідомив той факт, що Вініс та його два нахабні синки зараз є наступними в черзі на престол.
Але король — він. А королі можуть наказувати страчувати людей.
Навіть дядьків і кузенів.
4
Льюїс Борт був одним із найактивніших після Сермака в згуртуванні тих дисидентських елементів, що тепер злилися в багатоголосу Партію дії. Однак у складі депутації, яка навідала Сальвора Гардіна майже півроку тому, його не було. Не тому, що його зусиль не визнавали; зовсім навпаки. Він був відсутній з тієї простої причини, що в цей час перебував на головній планеті Анакреона.
Він відвідав її як приватна особа. Не зустрічався з жодним урядовцем і не зробив нічого важливого. Просто дивився на темні куточки жвавої планети і пхав присадкуватого свого носа в запилюжені закапелки.
Він повернувся наприкінці короткого зимового дня, що почався хмарами й скінчився снігом, і протягом години сидів за восьмикутним столом у будинку Сермака.
Його перші слова явно не були розраховані на те, щоб покращити атмосферу зборів, учасники яких і без того були сильно пригнічені засніженими сутінками надворі.
— Боюся, — сказав він, — що наша позиція — це те, що зазвичай мелодраматично називають «безнадійним випадком».
— Ти так думаєш? — похмуро спитав Сермак.
— Це очевидно, Сермаку. Тут немає місця іншим думкам.
— Озброєння… — дещо нав’язливо почав Докор Вальто, але Борт відразу ж його перебив.
— Забудь про це. Це вже стара історія. — Його очі блукали по колу. — Я маю на увазі людей. Визнаю, що спочатку моя ідея полягала в тому, щоб викликати якийсь палацовий переворот і поставити королем когось більш сприятливого для Фундації. Це була хороша ідея. І вона досі хороша. Тільки в ній є один дріб’язковий недолік, що робить її неможливою. Великий Сальвор Гардін уже про це потурбувався.
Сермак кисло сказав:
— Якщо ти, Борте, розповіси нам подробиці…
— Подробиці! Немає ніяких подробиць! Це не так просто зробити. Через цю кляту ситуацію на Анакреоні. І релігію, яку там створила Фундація. Вона працює!
— Чудово!
— Ви повинні побачити, як це працює, щоб зрозуміти її значення. Усе, що ви тут бачите, — це велика школа з підготовки священиків і іноді спеціальна вистава для прочан у темному кутку міста. На нас це практично не впливає. А от на Анакреоні…
Лем Таркі манірно погладив пальцем свою борідку в стилі ван Дейка[5] й прокашлявся.
— Що це за релігія? Гардін завжди казав, що це просто ненадійні дурниці, які потрібні, щоб змусити їх приймати нашу науку без жодних запитань. Пам’ятаєш, Сермаку, що він казав нам того дня…
— Пояснення Гардіна, — сказав Сермак, — не завжди слід сприймати як щиру правду. Але, Борте, що це за релігія?
Борт замислився.
— З етичної точки зору вона чудова. Мало чим відрізняється від різноманітних філософій старої Імперії. Високі моральні стандарти й усе таке. З цієї точки зору немає на що скаржитися. Релігія є одним з найбільших цивілізаційних впливів в історії, і під цим оглядом вона виконує…
— Це ми знаємо, — нетерпляче сказав Сермак. — Ближче до справи.
— Ось. — Борт трохи зніяковів, але не подав виду. — Ця релігія (яку, зауважте, Фундація плекає й заохочує) побудована на суворих авторитарних засадах. Духовенство одноосібно контролює всі наукові інструменти, які ми передали Анакреону, але вони навчилися поводитися з цими інструментами лише шляхом досвіду. Вони щиро вірять у цю релігію, у… е-е-е… духовну цінність енергії, якою керують. Наприклад, два місяці тому якийсь ідіот зламав електростанцію у Фессалекійському храмі — одному з найбільших. Звичайно, він забруднив місто. Усі вважали це Божою відплатою, у тому числі й священики.
— Пам’ятаю. У газетах подавали дещо перекручену версію цієї історії. Я не розумію, до чого ти хилиш.
— Тоді слухай, — сухо сказав Борт. — Духовенство формує ієрархію, на вершині якої знаходиться король, якого розглядають як у певному сенсі другорядного Бога. Він абсолютний монарх з Божої ласки, і люди повністю вірять у це, у тому числі й священики. Ти не можеш повалити такого короля. Тепер розумієш?
5
Тип бороди, названий на честь фламандського живописця XVII ст. Антоніса ван Дейка, — начисто поголені щоки, не надто пишні вуса та цапина борідка.