Коли стріла влучила в оленя, той вигнув спину і двічі налетів на паркан, перш ніж перестрибнути через натягнуті дроти й побігти геть.
Не відводячи очей від екрана, Донні Барбер здригнувся й гмикнув, коли стріла влучила.
Тепер мисливець на відео готувався розбирати оленя. Він почав із того, що назвав «ганусом».
Донні Барбер раз у раз зупиняв відео і перемотував на той момент, коли стріла влучала в оленя, поки до нього не заговорив продавець.
— Іди нахрін, пришелепку, — відказав Донні Барбер. — Твоє лайно мені й задарма не треба.
На сусідньому рундуку він купив кілька жовтих стріл із широкими наконечниками з гострим пером посередині. При рундуку стояла скринька для вікторини, і разом зі своєю покупкою Донні Барбер отримав анкету на участь. Призом була дводенна ліцензія на полювання на оленів.
Донні Барбер заповнив анкету й опустив її в проріз скрині, а тоді, прихопивши ручку продавця, зник із довгим пакунком серед натовпу молодиків у камуфляжі.
Як жаб’ячі очі реагують на рух, так і очі торгівця помічають кожну зупинку в юрбі, що проходить повз ятку. Чоловік, який стояв перед ним наразі, був абсолютно непорушний.
— Це ваш найкращий арбалет? — спитав доктор Лектер продавця.
— Ні, — відповів той і дістав з-під прилавка футляр. — Ось найкращий. Рекурсивні мені подобаються більше за блочні, особливо якщо доводиться тягати їх за собою. Тут є коловорот, який можна обертати від електричного дриля або ж вручну. А ви в курсі, що полювати з арбалетом на оленя у Вірджинії дозволено тільки інвалідам?
— Мій брат утратив одну руку, тож йому кортить убити когось тією, що лишилася, — відповів доктор Лектер.
— А, пойняв.
Протягом наступних п’яти хвилин доктор придбав чудовий арбалет і дві дюжини болтів, тобто коротких товстих стріл, якими стріляють з арбалета.
— Запакуйте, будь ласка, — попросив доктор Лектер.
— Заповніть цю анкету, може, виграєте полювання на оленя. Непогана ділянка в лісі, дводенний дозвіл, — сказав продавець.
Доктор Лектер заповнив анкету на участь у розіграші та опустив її в проріз скрині.
Щойно крамар зайнявся іншим покупцем, доктор Лектер повернувся до ятки.
— От лихо! — сказав він. — Забув зазначити в анкеті номер телефону. Можна?
— Звісно, прошу.
Доктор Лектер прийняв кришку зі скрині й дістав дві горішні анкети. У свою він дописав вигаданий телефонний номер, а на нижню кинув довгий погляд, лише раз кліпнувши очима, як це робить об’єктив фотоапарата.
Розділ 56
У спортивній залі на фермі «Мускусний щур» панують чорний колір і хромовий блиск. Вона устаткована за останнім словом техніки фірмою «Наутілус»: тренажери, вільні ваги, приладдя для аеробіки й фітобар.
Барні вже майже закінчив тренування й сидів на велотренажері, коли збагнув, що, крім нього, у залі є ще хтось. Марґо Верджер, яка знімала спортивний костюм у кутку. На ній лишилися еластичні шорти й безрукавка на спортивний ліфчик, до яких вона тепер додала пояс штангіста. Барні чув, як у кутку цокотіли металеві диски. Слухав, як вона дихає під час розминки.
Барні педалив на тренажері, не відчуваючи опору, витираючи голову рушником, коли в перерві між підходами до нього підійшла Марґо. Вона поглянула на його руки, потім на свої. Вони були приблизно однакового розміру.
— Скільки витискаєш лежачи? — спитала вона.
— Не знаю.
— А мені здається, що чудово знаєш.
— Може, триста вісімдесят п’ять[117], щось таке.
— Триста вісімдесят п’ять? Не думаю, здорованю. Не думаю, що ти витиснеш триста вісімдесят п’ять.
— Може, ви й праві.
— У мене тут є стодоларова банкнота, і вона каже: триста вісімдесят п’ять лежачи тобі не витиснути.
— Проти чого закладаєтеся?
— Проти такої ж сотні баксів, а ти як, блін, думаєш? Я підстрахую.
Барні подивився на неї й наморщив своє гумоподібне чоло.
— Окей.
Вони закріпили навантаження. Марґо перерахувала диски з того кінця, де їх почепив Барні, наче він збирався її обдурити. Він навзаєм і дуже уважно перерахував диски з кінця Марґо.
Барні ліг на лаву, Марґо стала над ним у головах у своїх спандексових шортах. Вигин тіла між стегнами і животом був гофрований, мов барокова рама, а масивний торс, здавалося, тягнувся майже до стелі.
Барні влаштувався зручніше, посовався спиною на лаві. Ноги Марґо пахли охолоджувальною рідкою маззю. Руки легенько торкалися грифа, нігті пофарбовані кораловим лаком, кисті, такі гожі й такі сильні.