— Нам не потрібні ваші скарги чи звинувачення, — сказав зблідлий від злості Снід. — Ми тут зібралися, щоб вам допомогти.
— Допомогти в чому? Ваше управління зателефонувало нашому й попросило прислати мене вам на допомогу в рейді. Я дала Евелді Драмґо два шанси здатися. Вона ховала МАК-10 під дитячою ковдрою. Вона тоді вже підстрелила Джона Бріґема. Мені б хотілося, щоб вона здалась. Але вона не схотіла. Вона вистрілила в мене. Я — у неї. Вона загинула. А наразі вам варто перевірити лічильник стрічки, містере Снід.
— Ви наперед знали, що там буде Евелда Драмґо? — запитав Елдредж.
— Наперед? Агент Бріґем повідомив мене вже в дорозі, у фургоні, що Евелда Драмґо варить мет у лабораторії з охороною. Він доручив мені з нею розібратися.
— Не забувайте, Бріґем загинув, — сказав Крендлер, — а також Бьорк, обидва — дуже добрі агенти. Вони не можуть нічого підтвердити чи спростувати, бо їх немає.
У шлунку Старлінг усе перевернулося, коли вона почула з вуст Крендлера ім’я Джона Бріґема.
— Я навряд чи забуду, що Джон Бріґем загинув, містере Крендлер, і він дійсно був добрим агентом, а також моїм добрим другом. Правда в тому, що він попросив мене розібратися з Евелдою.
— Бріґем дав вам це завдання попри те, що ви з Евелдою Драмґо вже мали кілька сутичок, — мовив Крендлер.
— Годі тобі, Поле, — сказав Клінт Персалл.
— Які сутички? — перепитала Старлінг. — То був мирний арешт. Раніше під час арештів вона опиралась іншим офіцерам. Коли я її арештовувала, вона не пручалась і ми навіть трохи поговорили — вона була дотепною. Поводились одна з одною достоту цивільно. Я сподівалася, що цього разу буде так само.
— Ви заявляли вголос, що «розберетеся з нею»? — спитав Снід.
— Я висловила готовність виконувати інструкції.
Голкомб із мерії та Снід нахилились один до одного. Потім Снід лагідно звернувся до Старлінг:
— Міс Старлінг, у нас є інформація від офіцера Болтона з поліції Вашингтона, що ви зробили кілька палких тверджень щодо Евелди Драмґо, поки фургон їхав на завдання. Не бажаєте це прокоментувати?
— На прохання агента Бріґема я пояснила іншим офіцерам, що Евелда має свій досвід насильницьких дій, що вона зазвичай озброєна і що інфікована ВІЛ. Я сказала, що ми дамо їй шанс мирно здатися. Я попросила фізичної допомоги на той випадок, якщо доведеться її заспокоювати. Мушу сказати, що на цю роботу багато охочих не зголосилося.
Клінт Персалл зробив спробу:
— Після того як автівка зі стрільцями «кріпів» врізалася в машини й один злочинець утік, чи бачили ви, що автівка гойдається, чи чули, що всередині плаче дитина?
— Дитина кричала, — відповіла Старлінг. — Я підняла руку, дала знак, щоб усі припинили стріляти, і вийшла з укриття.
— Ось вам чисте порушення процедури, — сказав Елдредж.
Старлінг не звернула на нього увагу.
— Я наблизилася до машини напоготові, зі зброєю в руках, дуло опущене. Маркес Бьорк лежав між нами на землі. Хтось прибіг і затиснув йому рану. Вийшла Евелда з дитиною. Я попросила її показати мені руки. Сказала щось на кшталт: «Евелдо, не роби дурниць».
— Вона вистрілила, ви вистрілили. Вона відразу впала?
Старлінг кивнула:
— У неї підкосилися ноги, і вона осіла на дорогу, схилившись над дитиною. Уже мертва.
— Ви схопили дитину й побігли до води. Виявили турботу, — сказав Персалл.
— Не знаю, що я там виявила. Хлопчик був увесь у крові. Я не знала, інфікована дитина ВІЛ чи ні, я знала, що в Евелди був ВІЛ.
— І ви гадали, що куля могла зачепити дитину, — вставив Крендлер.
— Ні. Я знала, куди увійшла куля. Можна відверто, містере Персалл?
Він так і не зустрівся з нею поглядом, тож вона продовжила:
— Цей рейд перетворився на огидну веремію. Я опинилася в ситуації, коли мала вибирати: загинути або вистрелити в жінку з дитиною. Я зробила свій вибір, і від цього вчинку мені досі пече. Я встрелила жінку з немовлям. Навіть найнижчі тварини такого не роблять. Містере Снід, можете знову перевірити свій лічильник стрічки, саме зараз, коли я це визнаю. Я до смерті ненавиджу, коли опиняюся в таких ситуаціях. Ненавиджу те, як зараз почуваюся, — сказала Старлінг, і в її пам’яті виринув Бріґем, що лежав долілиць на дорозі, тож вона зайшла ще далі: — Я дивлюся, як ви всі намагаєтеся втекти від цього, і мене просто нудить.
— Старлінг… — почав Персалл з мукою та вперше зазирнув Старлінг у вічі.
— Я знаю, що у вас іще не було часу заповнити форму 302[23], — сказав Ларкін Вейнрайт. — Коли ми переглянемо…