— Молитву? Гаразд, — Крендлер заплющив очі. — Отче Небесний, дякуємо Тобі за милість, якою Ти нас обдарував, і звертаємо до Тебе хвалу свою. Старлінг уже настільки доросла дівчинка, аби трахатися зі своїм батьком, навіть за мірками непотребу з Півдня. Прошу, пробач її за це й пристав до мене на служіння. В ім’я Ісуса, амінь.
Старлінг відзначила, що протягом молитви доктор Лектер набожно примружив очі. Вона почувалася спокійною та гострою на язик.
— Поле, можу зізнатися, що навіть апостол Павло не сказав би краще. Він також ненавидів жінок. Треба було назвати його не Павлом, а Падлом.
— Цього разу ти перевершила сама себе, Старлінг. Ти ніколи не вгамуєшся.
— То ви вплели в молитву запрошення на роботу? Уперше чую таку тактовну пропозицію.
— Я збираюся в Конгрес, — сказав Крендлер і огидно посміхнувся. — Приходь у передвиборний штаб, знайду тобі якесь заняття. Можеш працювати секретаркою. Вмієш друкувати й підшивати справи?
— Звісно.
— Під диктовку зможеш записувати?
— Я користуюся програмою для розпізнавання мовлення, — сказала Старлінг і продовжила розсудливим тоном: — Перепрошую, що порушую за столом професійні питання, проте мені здається, що красти в Конгресі вам не стане кмітливості. Другорядні розумові здібності не покриють брудні ігри. Ви б довше протягли на побігеньках у якогось великого шахрая.
— Не чекайте на нас, містере Крендлер, — припросив доктор Лектер. — Скуштуйте трохи бульйону, доки він не охолов.
Він підняв до рота Крендлера накриту кришкою супницю з соломинкою. Крендлер скривив міну:
— Суп якийсь несмачний.
— Власне, це радше настоянка з петрушки й тимʼяну, — сказав доктор, — і приготована вона скоріше для нашої вигоди, аніж для вашої. Зробіть іще пару ковтків, хай кров рознесе її організмом.
Старлінг, вочевидь, щось зважувала, бо тримала долоні на кшталт шаль на Терезах Правосуддя.
— Знаєте, містере Крендлер, щоразу, як ви на мене напускалися, мене діймало відчуття, що я на це чимось заслужила, — вона розважливо погойдала долонями, мов перекидала в руках слінкі[161]. — Проте я на це не заслуговувала. Щоразу, як ви лишали в моїй справі негативний відгук, я опиралась і водночас продовжувала шукати в собі вади. Сумнівалася в собі, намагалася задовольнити той нав’язливий голос, який твердив, що Таткові видніше. Але вам не видніше, містере Крендлер. Ви взагалі нічого не бачите.
Старлінг зробила ковток чудового білого бургундського та заговорила до доктора Лектера:
— Надзвичайний смак. Але, певно, слід уже зняти його з льоду.
Вона знову повернулася обличчям до гостя, мов уважна господиня:
— Ви назавжди залишитеся… тупаком, не вартим уваги, — мовила вона м’яким тоном. — І годі розмовляти про вас за цим прекрасним столом. Ви — гість доктора Лектера, тому, сподіваюся, вам усе припаде до смаку.
— Хто ти взагалі така? — спитав Крендлер. — Ти не Старлінг. У тебе пляма на щоці, але ти не Старлінг.
Доктор Лектер укинув у брунатне масло цибулю-шалот і тієї миті, коли піднявся аромат, додав товчені каперси. Зняв із пальника соусник і поставив на вогонь сотейник. Із шафи він узяв велику кришталеву вазу з крижаною водою, а також срібну тацю й виклав усе це перед Крендлером.
— Маю плани для твого гострого язика, — сказав Крендлер, — але на роботу тебе ніколи не візьму. Хто тебе взагалі запросив на співбесіду?
— Я й не очікувала, що ви можете змінити своє ставлення на протилежне, як це вдалося тому другому Павлові, містере Крендлер, — зауважив доктор Лектер. — Ви не на шляху в Дамаск[162], навіть не на шляху до гелікоптера Верджерів.
Доктор Лектер зняв із голови Крендлера спортивну пов’язку — так знімають гумову стрічку з бляшанки чорної ікри.
— Ми всього лиш просимо вас відкрити свій розум.
Доктор Лектер обережно, обома руками зняв верхню частину Крендлерового черепа, поклав її на срібну тацю й відставив на кухонну шафу. З охайного розрізу не пролилось ані краплі крові: основні судини доктор Лектер перев’язав, інші — ретельно кліпував під місцевим анестетиком, а шкіру на черепі обшив із країв на кухні ще за півгодини до початку вечері.
Доктор Лектер відокремив верхівку черепа способом древнім, мов єгипетська медицина, за тим винятком, що мав під рукою патологоанатомічну пилку з дуговим лезом, долото для зняття черепної кришки та кращі знеболювальні. Сам мозок болю не відчуває.
Сіро-рожева баня Крендлерового мозку височіла над обрізаним черепом. Доктор Лектер став над Крендлером і за допомогою інструмента, схожого на скальпель для видалення мигдалин, вирізав скибку префронтальної кори головного мозку, потім ще одну і ще, доки не отримав чотири шматочки. Крендлер підвів погляд, немов слідкував за процесом. Доктор поклав скибочки у вазу з крижаною водою, підкисленою лимонним соком, аби плоть трохи затверділа.
162
Важливий епізод із життя апостола Павла, коли він дорогою в Дамаск осліп, а за три дні його зцілив християнин Ананія та навернув на нову віру.